Менеджмент

Учебная работа. Системный анализ проблемы внедрения инноваций

Системный анализ проблемы внедрения инноваций

ЗМІСТ

ВСТУП

. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА.КЛАСИФІКАЦІЯ об‘ЄКТІВ ПРОРИОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ ТА ФОРМИ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

.1 обґрунтування необхідності створення національного природного парку «верховинський»

.1.1 Стан вивченості території

.1.2 Концепція створення НПП «Верховинський»

.1.3 Управління парком

.1.4 структура та режим території парку

.1.5 Охорона парку

.1.6 Реакційна діяльність

. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА ОБГРУНТУВАННЯ ТА СХЕМА ПОПЕРЕДНЬОГО ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЗОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ НПП «ВЕРХОВИНСЬКОГО»

.1 Схема попереднього функціонального зонування території НПП «Верховинського»

2.2 Визначення переліку обмежень та характери діяльності у кожній зоні Верховинського НПП

2.3 Пропозиції щодо ділянок,які пропонується включити до складу парку без вилучення

.4 Екологічні наслідки

ВИСНОВКИ

список ПОСИЛАНЬ НА ДЖЕРЕЛА

ВСТУП

Дивовижні природні багатства, якими щедро обдарована Україна, необхідно берегти і охороняти, саме тому з року в рік засновуються все нові і нові біосферні, природні заповідники та національні природні парки. Однією з таких нещодавно організованих природоохоронних зон став Національний природний парк «Верховинський» в Івано-Франківській області.

Засновано Національний природний парк «Верховинський» був у 2010 році наказом президента України В. Ющенко, і вже в жовтні 2011 року заповідна зона була відзначена на карті країни.

Національний природний парк «Верховинський» розташований в межах Гринявського та Верховинського державних лісових господарств і простягається на території площею понад 12 тисяч гектарів, насиченою справжніми природними скарбами. тут можна побачити настільки відомі на весь світ природні памятки Карпат: величні гірські пейзажі (тут розташовані Чивчинські і Гринявські гори), приголомшливі панорами гірських долин, зелені простори незайманих букових, ялицевих і ялинових лісів, строкаті полотна безкрайніх субальпійських лук. Гірські і лісові пейзажі доповнюють мальовничі долини річок Білий і Чорний Черемош, що беруть тут свій початок.

Об’єктом дослідження є Верховинський Національний Природний Парк.

. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА. КЛАСИФІКАЦІЯ об‘ЄКТІВ ПРОРИОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ ТА ФОРМИ ПРИРОДООЇОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 обґрунтування необхідності створення національного природного парку «верховинський»

У Верховинському району Івано-Франківської області указом Президента України Віктора Ющенка від 22 січня створено національний природний парк «Верховинський». До території НПП «Верховинський» погоджено включення 12022,9 га земель державної власності, у тому числі 9131,1 га земель державного підприємства «Верховинське лісове господарство» та 2891,8 га земель державного підприємства «Гринявське лісове господарство», які вилучаються в установленому порядку та надаються національному природному парку у постійне користування. Про це 27 січня власкору ЗІКу повідомив заступник голови Верховинської районної ради Дмитро Стефлюк.

Парк створено з метою забезпечення охорони природи і збереження біорізноманіття та цілісності природних комплексів Чивчинських і Гринявських гір.

Основними завданнями діяльності Парку є:

збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та обєктів на його території;

створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та обєктів;

організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих видів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та ефективного використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття;

відродження місцевих традицій природокористування, осередків місцевих художніх промислів та інших видів народної творчості тощо;

проведення екологічної освітньо-виховної роботи тощо.

1.1.1 Стан вивченості території

Природоохоронна складова в межах Верховинського НПП реалізується у належній природоохоронній поведінці груп на маршруті, застосуванні спеціальних еколого-туристичих технологій мінімізації впливу на природне середовище, а також в участі туристів й туроператорів у програмах та заходах із захисту навколишнього середовища. Принагідно хочемо нагадати про дискусію, яка точиться навколо поняття «екотуризму» і можливої його локалізації. І додати від себе, що природоохоронна складова є підставою для територіального визначення екотуризму як туристичної діяльності лише у межах природоохоронних установ. Це дає змогу регулювати, контролювати та відновлювати екосистеми, запроваджувати конкретні правила поведінки для відпочивальників, облаштувати екомаршрути та місця відпочинку у відповідних місцях і з урахуванням результатів постійних досліджень поточного стану локальних екосистем. Така територіальна ознака надає змогу відмежувати справжній екотуризм, або, як його схильні називати деякі науковці, «класичний» екотуризм від звичайного пізнавально-відпочинкового туризму в екологічно чистих зелених зонах. Етнотолерантна складова (її ще можна назвати етногеоекологічною) виявляється у повазі інтересів місцевих жителів. Це насамперед шанобливе ставлення до місцевого населення, збереження традиційних систем природокористування, повага до місцевих законів і звичаїв та їх дотримання, а також внесок туризму в соціальноекономічний розвиток території. Етнотолерантна складова екотуризму регулює відносини між екотуристами та місцевими етносами не лише в межах природоохоронних територіальних систем, а й із сусідними, прилеглими до них. Саме тому екотуризм на Верховинщині тісно переплітається із сільським туризмом.Головною метою екотуристичної діяльності на природоохоронних територіях є розроблення і практичне застосування стратегічно-планувальних, організаційно-господарських заходів щодо збереження та відновлення екологічної рівноваги природних комплексів з урахуванням антропогенних впливів на певній території.

Структурними елементами екотуристичної діяльності є природний потенціал, на основі якого реалізується екотуристичний продукт, соціокультурне середовище відпочинку та інфраструктурне забезпечення.

Природний потенціал Верховинського НПП характеризується високою естетичною привабливістю. Через складну геологічну будову в межах природного парку на невеликій території сконцентровані всі основні геотектонічні структури : від Внутрішньої зони Передкарпатського прогину до Складчастих Карпат та їх стародавнього ядра — Мармароського масиву. Верховинський район багатий на туристичнорекреаційні обєкти: загалом на цій території налічується 20 обєктів природно-заповідного фонду, з них 2 загальнодержавного та 18 місцевого значення. Їх загальна площа перевищує 20 тис. га, що становить близько 17% території району. тут відокремлюють пять орографічних областей: Чорногірський хребет, Чивчинський масив, Гринявські гори, хребет Кострича та Покутсько-Буковинські Карпати.

Чивчинські гори — орографічне продовження Чорногірського хребта. Чивчини є північною окраїною Мармароського масиву. У межі Верховин ського району входять тільки північні схили Чивчин, глибоко розчленовані верхніми витоками Чорного Черемошу.

Гринявські гори займають межиріччя Чорного і Білого Черемошів. Хребет простягається майже в меридіональному напрямку від Верховинського пониження до верхівїв Чорного і Білого Черемошів. Найвища точка — г. Баба. Західний схил Гринявських гір короткий і стрімкий та обмежується глибокою вузькою долиною Чорного Черемошу. Східний, навпаки, пологий і низький, розчленовується численними долинами лівих приток Білого Черемошу. Найбільшою з них є долина р. Пробійна, де розташований найбільший населений пункт району — с. Гринява. Завдяки мякому рельєфу і порівняно доступним гірським долинам Гринявський район достатньо заселений і добре освоєний .

1.1.2 Концепція створення НПП «Верховинський»

Створений у 2010 році Верховинський НПП, знаходиться на території Верховинського району Івано-Франківської області — на основному вододілі Українських Карпат і охоплює найвищі вершини Чивчино-Гринявських гір. Сюди належать найбільш збережені природні екосистеми регіону, які відіграють провідну роль у формуванні гідрологічного режиму річок Черемош і Прут, а також у стабілізації природи і клімату регіону. Його територія характеризується слабкою антропогенною навантаженістю через свою ізольованість упродовж останніх 20-30 років. Тому при створенні цієї природоохоронної установи, передусім, було враховано високу екологічну (гідрологічну, природоохоронну і кліматорегулюючу) цінність місцевих екосистем; перспективу входження до міжнародної екомережі в організації білатерального резервату (оскільки його територія межує з Румунією в районі, де вже існує румунська природоохоронна територія); економічно-соціальне значення парку для стабілізації місцевих промислів та в зміцнення добробуту місцевого населення. Врахування впливу цих чинників слугує прикладом застосування на практиці основних принципів екотуристичної концепції (на важливість якої наголошують Ю.В.Зінько, Я.Б.Олійник, В.І.Гетьман, О.Ю.Дмитрук та ін.), і, без дотримання якої екотуризм перетворюється на звичайний культурно-відпочинковий туризм. Верховинському НПП властиві усі три складові концепції екотуризму: еколо-освітня,природоохоронна та етнотолерантна.

Еколого-освітня складова, що передбачає наявність в екотуризмі елементів екологічної освіти та просвіти (пізнання природи, набуття туристами нових знань, навичок і вмінь не лише правильної поведінки у природі, а й спілкування з нею), на даний час розвинена слабо через недостатню вивченість природоохоронної території.

Етнотолерантна складова (її ще можна назвати етногеоекологічною) виявляється у повазі інтересів місцевих жителів. Це насамперед шанобливе ставлення до місцевого населення, збереження традиційних систем природокористування, повага до місцевих законів і звичаїв та їх дотримання, а також внесок туризму в соціальноекономічний розвиток території. Етнотолерантна складова екотуризму регулює відносини між екотуристами та місцевими етносами не лише в межах природоохоронних територіальних систем, а й із сусідними, прилеглими до них. Саме тому екотуризм на Верховинщині тісно переплітається із сільським туризмом.Головною метою екотуристичної діяльності на природоохоронних територіях є розроблення і практичне застосування стратегічно-планувальних, організаційно-господарських заходів щодо збереження та відновлення екологічної рівноваги природних комплексів з урахуванням антропогенних впливів на певній території. Структурними елементами екотуристичної діяльності є природний потенціал.

національний природний парк верховинський

1.1.3 Управління парком

Управління Парком здійснюється відповідно до вимог законодавства спеціальною адміністрацією (далі — адміністрація).

Адміністрацію очолює директор, який в установленому порядку призначається на посаду та звільняється з посади на контрактній основі Міністром екології та природних ресурсів.

Адміністрація Парку розробляє:

структуру, штатний розпис, кошторис доходів та видатків і подає їх на затвердження в установленому порядку до Мінприроди;

плани природоохоронних заходів із збереження природно-заповідного фонду і подає їх на затвердження до Мінприроди.

Для забезпечення виконання основних завдань та проведення природоохоронних заходів, науково-дослідних, господарських та інших робіт на території Парку, адміністрація має Право в установленому порядку:

створювати основні підрозділи (відділи, лабораторії, природознавчий музей, природоохоронні науково-дослідні дільниці, лісництва тощо) і допоміжні підрозділи;

здійснювати будівництво адміністративних, лабораторних, житлових і господарських споруд, доріг, ліній електропередач, прокладання телефонного та радіозвязку, інших інженерних мереж;

надавати платні послуги згідно з законодавством;

публікувати результати своїх наукових досліджень або оприлюднювати їх іншим способом;

отримувати, передавати та поширювати наукову інформацію;

здійснювати інші види діяльності, не заборонені законодавством.

До затвердження Проекту організації території проведення зазначених заходів здійснюється відповідно до Проекту створення Парку та цього Положення. Директор несе персональну відповідальність за виконання покладених на Парк завдань, в тому числі за організацію та проведення природоохоронних заходів,науково-дослідних, господарських та інших робіт, збереження закріпленого за Парком державного майна і забезпечення протипожежної безпеки його обєктів, за створення належних соціально побутових і виробничих умов для працівників Парку тощо.

Повноваження директора Парку:

здійснює керівництво роботою адміністрації Парку та несе відповідальність за виконання покладених на неї завдань;

забезпечує виконання завдань, визначених у пункті 2.2. Положення;

представляє Парк в органах державної влади, місцевого самоврядування, судових органах, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та у відносинах з трудовим колективом;

розпоряджається за погодженням із Мінприроди коштами та майном Парку у порядку, встановленому законодавством;

відповідає за результати діяльності перед Мінприроди;

видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження;

визначає функціональні обовязки працівників Парку;

здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Директор призначає на посаду та звільняє в установленому порядку з посади заступників директора за погодженням із Мінприроди. Головного бухгалтера директор призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку за погодженням із Мінприроди та органами Казначейства. Керівника юридичної служби — за погодженням з керівником юридичної служби Мінприроди.

У разі відсутності директора з поважних причин (відрядження, відпустка, хвороба тощо), його обовязки виконує заступник директора.

Для розвязання наукових або науково-технічних проблем у Парку створюється науково-технічна рада (далі — НТР). Положення про НТР, її склад, та напрями діяльності затверджуються Мінприроди в установленому порядку.

Парк використовує працю громадян, приймаючи їх на роботу за контрактом або укладаючи з ними трудові договори. Трудовий договір складають усі працівники Парку. Для виконання окремих робіт (надання послуг) Парк може залучати громадян, виробничі, творчі та інші колективи, спеціалістів науково-дослідних, наукових і вищих навчальних закладів, укладаючи з ними договори цивільно-правового Парк створює умови для підвищення професійного рівня і кваліфікації найманих працівників. З метою регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин та узгодження інтересів працівників і адміністрації Парку між ними, у відповідності до законодавства, укладається колективний договір, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Повноваження трудового колективу реалізуються його загальними зборами і виборним органом.

Місцеві органи влади із залученням громадськості в межах компетенції беруть участь в управлінні територією Парку, сприяють діяльності адміністрації в збереженні та охороні природних комплексів та виконанні поставлених перед нею завдань.

1.1.4 структура та режим території парку

Територія Парку враховується в усіх видах землевпорядної, проектно-планувальної та проектної документації.

На території Парку відповідно до природоохоронного законодавства виділяються такі зони:

заповідна зона;

зона регульованої рекреації;

зона стаціонарної рекреації;

господарська зона.

Для кожної зони з урахуванням її наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об‘єктів, встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання.

Заповідна зона призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів.

На території заповідної зони забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню цієї зони або порушує природний розвиток процесів та явищ і створює загрозу шкідливого впливу на її природні комплекси та об‘єкти, а саме:

будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об‘єктів транспорту і зв’язку, не пов’язаних з діяльністю Парку, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків та гелікоптерів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар’єру над територією Парку та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;

геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, пошкодження фунтового покриву, порушення гідрологічного та гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;

мисливство, рибальство, туризм, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково — обґрунтовану ємність угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень;

використання природних ресурсів з порушенням вимог законодавства.

Для охорони, збереження і відтворення корінних природних комплексів, проведення науково-дослідних робіт та виконання інших завдань у заповідній зоні відповідно до Проекту організації в установленому порядку, дозволяється:

виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів внаслідок антропогенного впливу, відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, що перебувають під загрозою зникнення;

здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не порушують режиму території, спорудження в установленому порядку будівель та інших об‘єктів, необхідних для виконання поставлених перед Парком завдань;

збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

В разі термінової необхідності, за клопотанням НТР Парку, з дозволу Мінприроди, можуть проводитися заходи, спрямовані на охорону природних комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха та в інших цілях, не передбачених Проектом організації території.

Зона регульованої рекреації — в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам’ятних місць.

На території цієї зони забороняється:

рубки лісу головного користування, прохідні рубки, будівництво промислових, господарських і житлових об‘єктів, не пов’язаних з діяльністю Парку, розробка корисних копалин, кар’єрів, порушення ґрунтового покриву, промислове рибальство, мисливство, промислова заготівля лікарських рослин;

проїзд та стоянка стороннього автомобільного та гужового транспорту; організація масових спортивних та туристичних заходів, розміщення наметових таборів, човнових станцій, які не погоджені у встановленому порядку, у тому числі, адміністрацією Парку;

розведення вогнищ поза відведеними для цього місцями, застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами дикорослих рослин і лісу;

порушення режиму прибережних смуг та водоохоронних зон;

використання катерів та човнів з двигунами, за винятком спеціальних уповноважених на здійснення державного контролю органів державної влади, а також рятувальних служб;

інша діяльність, що може негативно вплинути на стан природних комплексів та об‘єктів або зменшити природну екологічну чи рекреаційну цінність території Парку.

У зоні регульованої рекреації дозволяється в установленому порядку:

проведення санітарних рубок і заходів, пов’язаних із збереженням, відтворенням і ефективним використанням природних комплексів та об‘єктів згідно з Проектом організації території;

регульований збір грибів, ягід, плодів дикорослих плодових рослин із дотриманням природоохоронного законодавства;

обладнання туристичних та екологічних стежок, організація природоохоронної пропаганди, короткотривалий відпочинок населення;

відлов маток та плідників для відновлення популяцій місцевих видів риб;

здійснення любительського і спортивного рибальства;

використання в установленому порядку природних ресурсів для задоволення потреб працівників Парку та громадян, які постійно проживають на його території у сінокосах, випасах, городах і паливі, відповідно до діючих нормативів на спеціально відведених для цього земельних ділянках.

Зона стаціонарної рекреації — призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об‘єктів обслуговування відвідувачів Парку.

В цій зоні можуть створюватися рекреаційні, туристичні комплекси.

Забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов’язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об‘єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації.

В межах господарської зони проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на Парк завдань, знаходяться населені пункти, об’єкти комунального призначення Парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, що включені до складу Парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників та за погодженням НТР Парку.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території Парку, в тому числі мисливство.

У разі термінової необхідності, за клопотанням НТР Парку, з дозволу Мінприроди, на території Парку можуть проводитися заходи, спрямовані на охорону природних комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха (в тому числі санітарні рубки, пов’язані з ліквідацією осередків шкідників та хвороб, усунення наслідків вітровалів, сніголомів, буреломів тощо), регулювання чисельності диких тварин та в інших цілях, що не передбачені Проектом організації території Парку.

Використання природних ресурсів на території Парку здійснюється у загальному та спеціальному порядках. Загальне використання природних ресурсів здійснюється відповідно до цього Положення, Проекту організації території Парку та з урахуванням вимог режиму території. Забезпечення додержання режиму території Парку під час використання природних ресурсів у загальному порядку покладається на його адміністрацію.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими органами на місцях у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах лімітів, установлених Мінприроди.

1.1.5 Охорона парку

Охорона території Парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Службу державної охорони Парку (далі — служба держохорони) очолює директор Парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження, відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території.

Координацію діяльності служби держохорони здійснює Мінприроди.

Основними завданнями служби держохорони є:

забезпечення додержання режиму охорони території та природних обєктів на території Парку;

попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства на території Парку.

Повноваження служби держохорони визначаються законодавством.

Працівники служби держохорони Парку зобовязані здавати у встановленому порядку кваліфікаційні іспити на знання правил, постанов, інструкцій щодо порядку охорони територій та обєктів, у тому числі тваринного та рослинного світу, забезпечення додержання режиму території Парку, порядку використання табельної зброї та спеціальних засобів самозахисту тощо. Особи, які не здали кваліфікаційні іспити, до виконання обовязків не допускаються.

Підприємства, організації та установи, розташовані на території Парку та в суміжній зоні, провадять господарську та іншу діяльність з додержанням вимог природоохоронного законодавства і несуть відповідальність за порушення режиму території Парку.

Відповідальність за порушення природоохоронного законодавства на території Парку несуть особи винні в:

нецільовому її використанні, порушенні вимог Проекту організації території Парку та цього Положення;

здійсненні забороненої господарської діяльності, у тому числі здійсненні господарської діяльності у заборонений законодавством спосіб чи з використанням заборонених засобів;

пошкодженні чи знищенні його обєктів і природних комплексів, у тому числі на земельних ділянках, зарезервованих для розширення його території;

самовільній зміні меж території Парку для інших потреб;

перевищенні допустимих хімічних, фізичних та інших впливів і антропогенного навантаження, порушенні вимог наданих дозволів на використання території та обєктів природно-заповідного фонду;

використанні природних ресурсів на території Парку з порушенням установленого порядку.

Порушення вимог природоохоронного законодавства на території Парку тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну та/або кримінальну відповідальність.

Розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства на території Парку, визначаються за таксами, що затверджуються в установленому порядку.

Державний контроль за додержанням режиму Парку здійснюється Державною екологічною інспекцією України.

Громадський контроль за додержанням режиму території Парку здійснюється громадськими інспекторами з охорони довкілля.

1.1.6 Реакційна діяльність

Рекреаційна діяльність на території Парку здійснюється відповідно до Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об‘єктів природно-заповідного фонду України, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 22.06.2009 № 330, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.07.2009 за № 679/16695.

створення умов для організованого та ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони природних комплексів та об‘єктів;

забезпечення попиту рекреантів на загальнооздоровчий, культурно-пізнавальний відпочинок, туризм, любительське та спортивне рибальство, відповідно до режиму території Парку тощо;

обґрунтування і встановлення допустимого рівня антропогенного навантаження, у тому числі, зумовленого провадженням рекреаційної діяльності, на територію, природні комплекси та об‘єкти Парку;

організація рекламно-видавничої та інформаційної діяльності, екологічної просвіти серед відпочиваючих, туристів у межах території Парку;

сприяння формуванню у рекреантів та місцевих жителів екологічної культури, бережливого та гуманного ставлення до національного природного надбання.

Рекреаційна діяльність здійснюється Парком, із забезпеченням:

створення і функціонування рекреаційної інфраструктури;

організації та інфраструктурного облаштування туристичних та екскурсійних маршрутів, еколого-освітніх стежок;

координації діяльності Парком суб’єктів рекреаційної діяльності незалежно від форми власності та підпорядкування з огляду на використання природних та історико-культурних ресурсів у межах території Парку;

створення і ведення інформаційного банку даних щодо рекреаційних закладів, які розташовані в межах території Парку;

участі у вітчизняних і міжнародних науково-практичних конференціях, з’їздах, семінарах, присвячених питанням розвитку рекреації;

вивчення, узагальнення та впровадження вітчизняного і зарубіжного досвіду щодо організації рекреаційної діяльності.

Парк:

забезпечує організацію рекреаційної інфраструктури, створення мережі еколого-освітніх та науково-пізнавальних маршрутів, рекреаційних зон для забезпечення сприятливих умов для відпочинку населення та відвідувачів Парку;

виконує роботи з оцінки рекреаційних ресурсів (природні, історико-культурні, етнографічні тощо);

надає платні послуги, проводить дослідження, пов’язані із забезпеченням провадження рекреаційної діяльності відповідно до законодавства.

2.1 Схема попереднього функціонального зонування території НПП «Верховинського»

Новостворений парк знаходиться у Чивчино-Гринявських горах (верхівя Білого і Чорного Черемошів) — це найбільш віддалена і важкодоступна частина Українських Карпат. Першим запропонував організувати в цьому регіоні заповідний обєкт гринявський надлісничий Я. Тюркот, який у 1930 р. звернувся до Львівської дирекції державних лісів з пропозицією створити тут природний резерват. У кінці 30-х років минулого століття відомий польський ботанік Б. Павловський (Pawlowski, 1937) наводить перелік 18 найцінніших у ботанічному відношенні ділянок Чивчинських гір, площею від 1,0 до 933,0 га, які слід узяти під охорону. Ці пропозиції за ініціативи С.М. Стойка (1966) було реалізовано у 60-х роках минулого століття . На необхідності створення у Чивчинах заповідних обєктів наголошували у своїх публікаціях В.П. Горбик та Т.Л. Андрієнко (1969), Є.М. Брадіс (1969), В.П. Горбик (1972), Л.І. Мілкіна (1980). З огляду на високу природоохоронну цінність цієї території пропонується організувати тут великий за територією заповідний обєкт — заповідник чи національний парк, який став би частиною міждержавного україно-румунського природного резервату (Загульський, Чорней, 1993; Чорней та ін., 1993; Трибун, 1995 та ін.). Першими кроками на шляху реалізації цих пропозицій можна вважати створення у 1997 р. ландшафтного заказника місцевого значення «Чивчино-Гринявський» площею 7243,0 га, гідрологічного заказника місцевого значення «Ріка Чорний Черемош з прибережною смугою» площею 1740,0 га. Після 2000 р. — підкреслюється комплексна природоохоронна цінність Чивчин як однієї з ключових територій екомережі Карпат (Величко, Чорней, 2005; Попович, 2007; Брусак та ін., 2008), звертається увага на необхідність надання природоохоронного статусу усій території регіону (Величко, 2006; Чорней, 2009).

У січні 2010 р. відповідно до Указу Президента України (22 січня 2010 р. № 58) з метою збереження біорізноманіття та цілісності природних комплексів Чивчинських і Гринявських гір, відтворення та раціонального використання рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів, які мають особливу природо-охоронну , історичну , наукову, пізнавальну, освітньо-виховну та рекреаційну цінність і було створено національний природний парк «Верховинський».

Парк розташований в межах Верховинського району і його площа складає 12022,9 га. земель державної власності, у тому числі 9131,1 гектара земель державного підприємства «Верховинське лісове господарство» та 2891,8 гектара земель державного підприємства «Гринявське лісове господарство», які вилучаються в установленому порядку та надаються національному природному парку в постійне користування. Територія Парку поділена на чотири природоохоронні науково-дослідні відділення, зокрема Буркутське, Чивчинське, Прикордонне, Перкалабське.

2.2 Визначення переліку обмежень та характери діяльності у кожній зоні Верховинського НПП

На території Парку відповідно до природоохоронного законодавства виділяються такі зони:

заповідна зона;

зона регульованої рекреації;

зона стаціонарної рекреації;

господарська зона.

Заповідна зона призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів.

використання природних ресурсів з порушенням вимог законодавства.

На території цієї зони забороняється:

порушення режиму прибережних смуг та водоохоронних зон;

У зоні регульованої рекреації дозволяється в установленому порядку:

відлов маток та плідників для відновлення популяцій місцевих видів риб;

здійснення любительського і спортивного рибальства;

В цій зоні можуть створюватися рекреаційні, туристичні комплекси.

2.3 Пропозиції щодо ділянок,які пропонується включити до складу парку без вилучення

На території Верховинського НПП є умови для розвитку водний екотуризму, зважаючи на його популярність (після пішохідного) у Верховинському районі та завдяки складним порогам, головно, Чорного та, частково, Білого Черемошів. Хоча зараз в межах парку не прокладений жоден водний екомаршрут, а найближчий до його території проходить руслом Чорного Черемоша від с. Зелене до с. Устеріки через Красник, Верховину, Криворівню, Ясенів і далі Черемошем через Мариничі, Білоберізку, Розтоки, Підзахаричі до м. Вижниці

В національному природному парку «Верховинський» (Івано-Франківська область) здійснюється ряд біотехнічних заходів для збереження популяції форелі струмкової.

У звязку з кліматичними умовами, які руйнують природні русла потоків,службою державної охорони національного природного парку «Верховинський» систематично здійснюються заходи з відновлення форельних перепадів. Форельні перепади — це загати на потоках, збудовані з відходів деревини,які сприяють збагаченню потоків киснем та створюють сприятливе середовище для нересту та розмноження форелі.

З цією метою на притоках річок Чорний Черемош та Перкалаб завдяки зусиллям працівників Прикордонного, Перкалабського, Чивчинського та Буркутського природоохоронних науково-дослідних відділень побудовано 60 форельних перепадів загальною довжиною 150 метрів.

Враховуючи рекомендації наукового відділу, з метою забезпечення збереженн середовища перебуваннята природного відтворення струмкової форелі в належному стані, керівництво Парку і надалі планує проводитиподібні заходи.

Один з них пролягає територією, яка тягнеться від Буркута до Пробійни. Він особливий тим, що в 1901-у році цим шляхом пішки пройшла, під час лікування в Буркуті, Леся Українка.

Опрацьовуються також можливості створення високогірного веломаршруту вздовж усього 20-кілометрового кордону з Румунією. Перспектива найближчих років — під егідою Євросоюзу спільними зусиллями забезпечити режим охорони природи на території Румунії і України, зокрема, в районі Чивчинських гір.

Табл.2.3.1 Пропоноване розширення території НПП «Верховинський»

карта територіального розподілу пралісів і старовікових лісів на пропонованій території розширення НПП «Верховинський»

2.4 Екологічні наслідки

Не менш важливою проблемою є захист та збереження чистоти водних ресурсів регіону.

Екологічна діяльність є обовязковою складовою будь-якої сфери людського буття. Важливо щоб при втручанні у процеси життєдіяльності природних комплексів враховувались його наслідки.

Для покращення екологічної ситуації спеціалісти НПП «Верховинський» будуть займатися; охороною та збереженням лісових масивів; забезпечувати бережливе ставлення до тваринного і рослинного світу; підвищенням захисних функцій екосистем. Бездіяльність суспільства з питань охорони природи та збереження біологічних природних комплексів в недалекому майбутньому може спровокувати розвиток екологічних криз, природних катастроф та катаклізмів, які виникнуть як наслідок неправильного, варварського використання природних ресурсів.

Природні багатства та ресурси нашого краю необхідно раціонально, без завдання їм шкоди, використовувати для ефективного відпочинку, оздоровлення та розширення екологічної свідомості населення і відпочиваючих.

ВИСНОВКИ

Створений 2010 року НПП «Верховинський» — один із наймолодших національних природних парків України. Та попри свій юний вік він уже став доволі багатим на результати роботи. Надто ж у справі збереження флори і фауни та в сфері туристично-рекреаційної діяльності. Зокрема тут відкрили декілька піших маршрутів горами й долами з відвідинами визначних місць Гуцульщини. А ще, як уже писала «Галичина», взялися за збереження та відтворення популяції глухарів.

Реалізує серйозну програму збереження пралісів — віком від тисячі і більше років, а також старовікових деревостанів, яким понад 100 літ. Звичайно, йде мова тільки про здорові дерева, а не хворі чи всіяні шкідниками. Загалом в парку дуже великі масиви лісу віком від ста і вище років. Ізберегти ті території по можливості в первісному стані й вигляді — то ще один козир туристичної привабливості регіону. Адже серед туристів чимраз більшає охочих утекти на місяць чи хоча б на тиждень туди, куди ще й не ступала нога сучасної надміру урбанізованої цивілізації.

Ініціює і збереження популяції бурого карпатського ведмедя. Для цього проводяться зустрічі й консультації з німецькими й американськими колегами — керівниками відповідних проектів. В перспективі парк може вийти на міжнародну співпрацю в такому ділі в рамках тієї чи іншої європейської програми.

На території НПП «Верховинський» — а це 12 тис. га — орієнтовно 17 ведмедів. А на теренах Верховинщини, де 75 тис. га лісових угідь, їх, безумовно, більше — за сотню.

Діє вже шість маршрутів, вони як безпечні щодо зустрічей із клишоногими тепер, такими зостануться й тоді, коли буде реалізована програма програму збереження карпатського ведмедя. інша річ, що горянам потрібно бути уважними і нині, і в перспективі, й дотримуватись елементарних правил безпеки. Стосовно ж турів, то всі вони вже мають відповідні паспорти, лише, правда, ще не кожен помаркований і познакований. Про маршрут до урочища «скала Баби» «Галичина» вже писалось. таким самим базовим є і маршрут «Стежками Лесі Українки» — одноденний шлях від с. Буркута до с. Пробійної.

Незважаючи на вік і недостатню дослідженість, перед Верховинським НПП відкриваються великі перспективи з організації різних видів екотуризму. Умовами успіху цієї справи є виважений екологічний збалансований підхід до використання рекреаційно-туристичних ресурсів території, дослідження екосистем, забезпечення екологічного благоустрою, створення рекреаційної інфраструктури та транспортної доступності, поширення серед населення екознань і достовірної інформації про туристично-рекреаційні обєкти.

Особлива цінність пралісів на пропонованій території розширення НПП «Верховинський» обумовлюється наступним: по перше, більшість із них є чистими ялинниками і чистими гірсько-сосновими лісами, а саме такі типи деревостанів недостатньо охороняються в Українських Карпатах; по-друге, ці праліси як і у НПП «Черемоський» (ці Парки межують один з одним), розташовуються на кордоні з Румунією і вони є перспективною основою для організації білатерального природоохоронного обєкту.

список ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про затвердження Положення про національний природний парк «Верховинський»: Наказ Міністерства екології та природних ресурсів No389 від 14.10. 2011.- режим доступу : #»justify»>.обґрунтування необхідності створення Національного природного парку «Верховинський»: Матеріали Державного управління охорони навколишнього середовища при обласній державній адміністрації Івано-Франківської області / керiвник НДР Ю.С.Шпарик, В.І.Парпан, П.Р. Третяк, О.І. Киселюк [та ін.].— Івано-Франківськ, 2010.

.Про комісію зі знакування туристських шляхів: Розпорядження Івано-Франківської обласної адміністрації No557 від 18.10.2005.

.Матеріали Управління туризму обласної державної адміністрації Івано-Франківської області. — Івано-Франківськ, 2010.

.Матеріали Верховинського туристичного інформаційного центру, смт.Верховина, Івано-Франківської область, 2010.

.Гетьман В. Національні природні парки Українських Карпат: туристичні обрії та реалії / В.Гетьман // Зелені Карпати. [ м.Рахів] — 2004.- No12.

.Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: сучасні концепції менеджменту і маркетингу: Навч.посібник. — 2-е вид., перероб. і доп / О.Ю. Дмитрук.- К.:Альтпрес. — 2004 — 192 с.іл, с. 9-18,103,138-141, 155-160.

.Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: Навч.посібник / О.Ю. Дмитрук, С.В.Дмитрук.- К.:Альтпрес, 2009. — 358 с.

.Зінько Ю. Природоохоронні геоморфологічні обєкти у струкурі геотуризму Західної України/ Ю.Зінько,О.Шевчук// Вісн. львів. ун-ту.- 2008.- С. 94-104.- Серія геогра-фічна. — львів: ВЦ лНУ ім. Івана Франка -Вип. 35.

.Інструкція зі знакування туристичних шляхів (маршрутів)// Розробники: Гутиряк В., Мельник Г. — Івано-Франківськ: лілея-НВ, 2009.- 48 с.

.Міллер Г.П., Петлін В. М., Мельник А.В.ландшафтознавство: теорія і практика: Навч. посібник / Г.П. Міллер, В.М. Петлін, А.В. Мельник.-львів: ВЦ лНУ ім. Івана Франка, 2002.- 172 с.+43 рис.

.Мережа вело маршрутів. Верховинський район / Карто-схема. 2009.

.Олійник Я.Б. Теоретичні основи туризмології : Навч. посібник / Я.Б Олійник, А.В. Степаненко. — К.:Ніка-Центр, 2005.-316 с.О. Морозюк Вісник львівського університету. Серія географічна. 2013. Випуск 43. Ч. 1.67

.Петлін В.М. Екологічні механізми організації природних територіальних систем/ В.М. Петлін . — львів: ВЦ лНУ ім. Івана Франка, 2008. — 304 с.

.Приходько М.М. Управління природними ресурсами і природоохоронною діяльністю/ М.М. Приходько, М.М. Приходько (молодший). — Івано-Франківськ: Фоліант, 2004. — 847 с.

.Теоретичні та прикладні аспекти рекреаційного природокористування в Україні: Монографія / К. Кілінська, В. Руденко, Н. Аніпко, Н. Андрусяк, Н. Коновалова та ін. — Чернівці: Чернівецький нац. ун. ім. Ю.Федьковича, 2010. — 250 с.