Учебная работа. Інвестиційна діяльність ПАТ 'Рубіжанский картонно-тарний комбінат&#039

Інвестиційна діяльність ПАТ ‘Рубіжанский картонно-тарний комбінат’

Вступ

У сучасній Україні в умовах виходу економіки з кризового стану особливо важливого значення набуває активація інвестиційної діяльності, оскільки без неї неможливо здійснити прогресивні зрушення в економіці, підвищити конкурентоспроможність та загалом забезпечити сталий соціально-економічний розвиток держави.

проблемам інвестиційної політики підприємства присвячені дослідження цілого ряду відомих вітчизняних і іноземних вчених-економістів. Дослідження з проблеми прийняття iнвестицiйних рiшень започатковані у середині ХХ сторіччя в працях С.К. Майєрса, Й.Ф. Магі, Г.А. Сіка, В.Н. Беренса, П.М. Хавранека та iнших авторiв. Вітчизняні і зарубіжні учені І.А. Бланк, І.Т. Балабанов, Т.Г. Бень, І.В. багрова, А.В. Верба, О.С. Галушко, А.Б. Ідрисов, С.О. Москвин, В.П. Савчук, C.Я. Салига, В.А. Ткаченко, Р.Б. Тян, В.Г. Федоренко та інші частину наукових досліджень присвятили теоретичним і методологічним питанням розробки та реалізації інвестиційних проектів на підприємствах, формуванню механізму регулювання інвестиційної діяльності на рівні країни, регіонів і галузей господарства, вдосконаленню математичного апарату оцінювання ризику та ефективності проекту, впровадженню заходів ризик-менеджменту. Але нинішні методи оцінювання інвестиційних проектів, спрямовані, як правило, на вирішення локальних питань визначення їх ефективності без створення єдиного механізму забезпечення надійності під впливом заходів ризик-менеджменту. Теперішній механізм регулювання інвестиційної діяльності поки що не в повній мірі відповідає сучасним вимогам і не має необхідної методологічної основи. Також не відпрацьовані такі питання, як регулювання фінансового аспекту інвестиційного процесу відтворення капіталу, формування ресурсів і джерел інвестування, функціонування повноцінного ринку цінних паперів та ін.

Актуальність даної теми роботи полягає у тому, що країна наша знаходиться у процесі розвитку, для якого потрібно застосовувати залучення коштів з різних джерел: інвестиційні фонди, кошти приватних інвесторів і особливо іноземні інвестиції. Тобто розробка і оцінка інвестиційного проекту займає одне з перших місць в умові успішної реалізації цього проекту в життя.

Розробка інвестиційних проектів потребує врахування багатьох чинників, оскільки зовнішні умови постійно змінюються. При оцінці інвестиційного проекту потрібно додатково врахувати ще той ризик, який повязаний з тимчасовою вартістю грошей, особливо при зростанні інфляції. Рентабельність інвестицій завжди має бути вище за індекс інфляції. Від правильності і об‘єктивності такої оцінки залежать терміни повернення вкладеного капіталу і перспективи розвитку підприємства. Інвестиції в реальні проекти — тривалий за часом процес. Тому проект має бути ретельно оцінений з максимальним урахуванням всіх чинників.

проблема полягає у тому, що на даний час інвестиційним проектам приділяється мало уваги: існує мала кількість організацій, що займаються їх розробкою, а також незначна кількість підприємств, де для оцінки інвестиційних проектів у штатному розкладі передбачена посада аналітика. Тому проекти приймаються чи відхиляються без ретельного аналізу.

Метою роботи є аналіз ефективності інвестиційної діяльності підприємства та обґрунтування напрямів її підвищення.

Для досягнення мети були поставлені та виконані такі завдання:

) розкрити сутність інвестицій, дати характеристику інвестиційному проекту та його циклам;

) визначити сутність інвестиційної діяльності;

) висвітлити методику оцінки ефективності інвестиційної діяльності підприємства;

) дати загальну характеристику результатам діяльності підприємства;

) проаналізувати дані з інвестиційних проектів різними методами;

) виявити проблеми інвестиційної діяльності в Україні;

) розробити систему з декількох методів для максимально достовірної оцінки інвестиційного проекту.

Обєктом дослідження є економічні відносини, які виникають між підприємством і його контрагентами в процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Предметом дослідження є інвестиційна діяльність ПАТ «Рубіжанский картонно-тарний комбінат» (ПАТ «РКТК).

Аналітична частина роботи виконувалася за допомогою методів аналізу і синтезу, статистичних методів — порівняння, величини структури, динаміки, графічний і табличний метод. Цими методами були проведені аналіз показників підприємства та оцінка привабливості інвестиційних проектів. Також в роботі використані засоби економіко-математичного моделювання, а саме кореляційно-регресійний аналіз та побудова на основі його результатів аналітичних моделей для визначення кореляційного звязку між показниками. Розрахунки виконувалися за допомогою пакету «Аналіз даних» програмного продукту Microsoft Excel.

Інформаційною базою дослідження є підручники, навчальні посібники, статті, автореферати дисертацій та інші наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, закони України, декрети Кабінету Міністрів України, інструкції, розяснювальні листи ДПА, фінансова і бухгалтерська звітність ПАТ «РКТК».

Розділ 1. Теоретичні засади інвестиційної діяльності підприємства

.1 Сутність інвестицій та інвестиційної діяльності

В сучасній Україні поняття інвестиції та інвестування ввійшли в науковий обіг в результаті реформування економіки на ринковий лад. Вітчизняні і зарубіжні економісти розглядають інвестиції як довгострокове вкладення капіталу в різні сфери і галузі економіки, інфраструктуру, соціальні програми, охорону навколишнього природного середовища як всередині країни, так і за кордоном з метою розвитку виробництва, соціальної сфери, підприємництва, одержання прибутку.

Термін «інвестиція» походить від лат. «invest», що означає «вкладати». В широкому розумінні цього слова інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою його збільшення в майбутньому. таким чином, інвестиції — це те, що відкладається на завтра. Одну їх частину складають споживчі блага, які не використовуються в поточному періоді, вони відкладаються на збільшення запасів, іншу — ресурси, які направляються на розширення виробництва. Інвестиціями можуть бути як грошові кошти, так і акції, цінні папери, пайові внески, рухоме і нерухоме майно, авторські права. З точки зору фінансів, інвестиції — це всі види активів (коштів), які вкладаються в економічну діяльність з метою одержання доходу, а з точки зору економіки, інвестиції — це витрати на створення, розширення і технічне переозброєння капіталу.

В Законі України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції трактуються як всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об‘єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (Доход) або досягається соціальний ефект [2. с. 146]. такими цінностями Закон визначає:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно;

майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, технологічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих;

права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Таким чином, приріст капіталу за рахунок інвестицій ми можемо назвати процесом інвестування. Джерелом приросту капіталу й головним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси — вкладення капіталів і одержання прибутку — відбуваються упродовж певного часу, а тому вкладення капіталу, а потім і отримання прибутку може бути послідовним, паралельним або інтервальним.

У першому випадку прибуток буде одержано негайно після завершення інвестування в повному обсязі, у другому одержання прибутку можливе до повного завершення процесу інвестування, у третьому між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, тривалість якого залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.

Інвестування — це процес акумуляції коштів у різній формі (гроші, акції, цінні папери, пайові внески, рухоме і нерухоме майно, авторські права та ін.), перетворення їх в інвестиційні товари та ресурси, введення останніх у виробничу стадію і трансформація у перетворюючі інноваційні фактори — ресурси, а далі у капітал.

На основі специфіки відтворення різних видів інвестиційних ресурсів у сучасних умовах виникає потреба уточнення класифікації інвестицій за окремими ознаками. На рис.1.1 класифікація подана більш детально.

Рис. 1.1 Класифікація інвестицій за окремими ознаками

На особливу увагу заслуговує класифікація джерел інвестування. Як видно з рис. 1.2, вони поділяються на зовнішні та внутрішні, а ті в свою чергу складаються з трьох основних блоків.

Рис.1.2 Класифікація джерел фінансування інвестицій

Аналіз цілей, функцій та особливостей відтворення інвестицій дозволяє визначити їх як сукупність засобів різної форми, вкладених для формування комплексної ресурсної бази відтворення товарів і послуг з метою одержання в кінцевому підсумку економічного, соціального, науково-технічного й іншого ефектів.

Інвестиції у виробничій сфері стають капіталом лише на стадії виробництва у відтворювальному процесі, коли починається їхнє самозростання.

Оновлене розуміння категорії інвестицій є важливим теоретико-методологічним підґрунтям для аналізу стану й організації інвестиційних процесів, основних джерел інвестицій, умов перетворення їх на фактори ресурсів суспільного відтворення, стану й передумов формування повноцінного ринку інвестиційних товарів.

У процесі аналізу необхідно врахувати такі особливості інвестиційної діяльності:

обмеженість фінансових ресурсів;

можливість вибору альтернативних проектів;

значний вплив фактора ризику.

Після того, як вибір зроблено і реалізація інвестиційного проекту (капітальні вкладення) почалася, або були придбані певні цінні папери, завдання аналізу полягає у виявленні можливих відхилень від запланованого сценарію та в обґрунтуванні коригуючих управлінських рішень. На цьому етапі аналіз характеризується як оперативний.

Після завершення інвестиційної операції необхідно проаналізувати її фактичну ефективність та виявити причини відхилень від запланованої або очікуваної ефективності. Результати такого аналізу допоможуть підприємству в майбутньому адекватно оцінювати свої можливості та приймати обґрунтовані управлінські рішення. Отже, у процесі аналізу інвестиційної діяльності підприємства застосовуються всі види аналізу: попередній, оперативний, ретроспективний.

.2 Джерела фінансового забезпечення інвестиційної діяльності

За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансового забезпечення інвестиційної діяльності. Фінансування інвестиційної діяльності здійснюється за рахунок власних і залучених коштів.

структура джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема:

від оподаткування доходів підприємства;

темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;

структури активів підприємства;

стану ринку капіталу;

відсоткової політики комерційних банків;

рівня управління фінансовими ресурсами підприємства;

суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства тощо.

Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування інвестиційної діяльності. Тоді основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз:

по-перше, можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності;

по-друге, можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов’язаного із подорожчанням капітальних витрат.

Не слід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування інвестиційної діяльності може призвести до погіршання фінансового стану підприємства.

Фінансовий Менеджеркожного джерела фінансування, які можна залучити для здійснення інвестиційної діяльності.

Відповідно до чинного законодавства джерелами фінансування інвестиційної діяльності можуть бути:

власні фінансові ресурси;

позичені фінансові ресурси;

кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;

кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;

кошти іноземних інвесторів

Власні фінансові ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування; прибуток, який використовується у вигляді засобів, резервів у процесі господарської діяльності.

Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних засобів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих засобів.

Сума прибутку, що використовується на інвестиційну діяльність, залежить від розміру прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

коли капітальне будівництво здійснюється господарським способом, у підприємства утворюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються в процесі будівництва. До них належать:

) мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві;

) планові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом та економія від зниження їх собівартості.

До її складу включають: заборгованість підрядним організаціям та постачальникам, строк сплати якої не настав; нормальну перехідну заборгованість робітникам та службовцям із заробітної плати; резерв для наступних платежів. Приріст такої заборгованості означає зменшення потреби в коштах для фінансування капітальних вкладень, а скорочення кредиторської заборгованості призводить до збільшення такої потреби.

Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів (М) визначається за формулою:

М = (О — П) — (К1 — К2),(1.1)

де О — очікувана наявність оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового періоду;

П — планова потреба будови в оборотних коштах на кінець планового періоду;

К1 — наявність кредиторської заборгованості на початок планового періоду;

К2 — перехідна кредиторська заборгованість на кінець планового періоду.

Якщо результат буде зі знаком «+», — це свідчить про мобілізацію внутрішніх ресурсів. знак «-» — це іммобілізація оборотних коштів. У такому разі необхідне залучення додаткових оборотних коштів. Причиною цього може бути збільшення обсягу будівельно-монтажних робіт або накопичення запасів.

Позичені та залучені кошти використовуються підприємством за браком власних фінансових ресурсів на інвестиційну діяльність.

До позичених та залучених коштів належать:

) довгострокові банківські кредити;

) позики інших підприємств;

) кошти від випуску векселів та інших боргових зобов’язань;

) кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать підприємству;

За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення.

.3 Методи оцінки ефективності інвестиційної діяльності

Для потенційних інвесторів та суб’єктів господарювання надзвичайно важливо мати результати аналізу всіх видів діяльності підприємства і насамперед інвестиційної та фінансової. На основі бухгалтерської та фінансової звітності суб’єктів господарювання, аналізу існуючих методик проведення фінансового аналізу та досвіду роботи підприємств пропонується система показників щодо оцінки інвестиційного потенціалу суб’єкта господарювання. Насамперед це стосується існуючих форм звітності.

Фінансова стійкість це надійно гарантована платоспроможність, рівновага між власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей ринкової кон’юнктури і партнерів, довіра кредиторів і інвесторів та рівень залежності від них, наявність такої величини прибутку, який би забезпечив самофінансування.

Аналіз фінансової стійкості підприємства є найважливішим етапом оцінки його діяльності і фінансово-економічного благополуччя, відображає результати його поточного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також характеризує здатність підприємства відповідати за своїми боргами і зобовязаннями та нарощувати свій економічний потенціал.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства (Табл.1.1):

) абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) — коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

) нормально стійкий фінансовий стан — коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;

) нестійкий фінансовий стан — коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

) кризовий фінансовий стан — коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство стає на межі банкрутства.

Таблиця 1.1

Типи фінансової стійкості підприємства

Абсолютна фінансова стійкістьНормальна фінансова стійкістьНестійкий фінансовий станКризовий фінансовий стан

Аналіз фінансової стійкості підприємства здійснюють через розрахунок та оцінку таких коефіцієнтів (Табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Алгоритм розрахунку основних показників фінансової стійкості підприємства

ПоказникФормула для розрахункуДжерело інформації, ф. №1 для 2011 — 2012 роківДжерело інформації, ф. №1 для 2013 рокуРекомен-доване значення 1. Коефіцієнт автономіїр.1495 р.1900³0,5, збільш.2. Коефіцієнт фінансової залежностір.1900 р.1495£2, зменш.3. Коефіцієнт фінансового ризикур.1900 — р.1495 р.1495£0,5, крит. — 14. Коефіцієнт маневреності власного капіталу>0, збільш.5. Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладеньр.1595 р.1095-6. Коефіцієнт довгострокового залучення коштівр.1595 р.1494+15950,47. Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерелр.1495 р.1495+ р.15950,6

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Вважають, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки вони мають можливість погасити борги за рахунок власних коштів.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії, є коефіцієнт фінансової залежності. Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. За своїм значенням показник — величина власних оборотних коштів може значно коливатися залежно від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Зміни коефіцієнта маневреності можуть бути як позитивними, так і негативними.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів визначається відношенням довгострокових зобовязань до суми довгострокових зобовязань і власного капіталу.

Рентабельність — це показник, який характеризує економічну ефективність (відносний показник), що порівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, котрі використовуються для досягнення цього ефекту. Пропонується розраховувати два показники: рентабельність сукупного та власного капіталів. Рентабельність оцінюють з різною метою залежно від потреби (зовнішньої чи внутрішньої). Найчастіше рентабельність підприємств оцінюють потенційні інвестори з метою доцільності інвестування коштів. Для державних підприємств така оцінка може здійснюватися на державному рівні з метою виявлення можливостей підвищення рентабельності за наявності негативних тенденцій у державному секторі. На приватних підприємствах оцінку рентабельності з метою прийняття необхідних управлінських рішень, направлених на підтримання або підвищення рівня рентабельності, проводять їх власники та виконавчі директори.

Основними джерелами інформації для проведення аналізу рентабельності є «Баланс» (ф. 1), «Звіт про фінансові результати» (ф. 2).

Рентабельність підприємства можна оцінити за допомогою системи показників. За даними сукупності показників рентабельності оцінюють ефективність звичайної діяльності та її складових: операційної, інвестиційної, фінансової, та відповідності завданням фінансової політики.

Аналіз показників рентабельності є важливим для оцінки потенційних можливостей підприємства щодо формування прибутку та оцінки фінансового стану. Аналіз рентабельності на підприємстві здійснюють за системою показників, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності діяльності підприємства (Табл 1.3).

Таблиця 1.3

Розрахунок коефіцієнтів рентабельності

ПоказникДжерело інформаціі для 2011-2012 рокуДжерело інформаціі для 2013 року1. Коєфіцієнт рентабельності продажФ.2 р. 050 (055) *100% Ф.2 р. 035Ф.2 р. 2090 (2095) *100% Ф.2 р. 20002. Коєфіцієнт рентабельності операційної діяльностіФ.2 р. 100 (105) *100% Ф.2 р. (040+080)Ф.2 р. 2190 (2195) *100% Ф.2 р. (2050+2150)3. Коєфіцієнт рентабельності капіталуФ.2 р. 220 (225)*2 *100% Ф.1 р. (640п+640к)Ф.2 р. 2350 (2355) *2 *100% Ф.1 р. 1900п+1900к4. Коєфіцієнт рентабельності власного капіталуФ.2 р. 220 (225) *2 *100% Ф.1 р. 380п+380кФ.2 р. 2350 (2355)*2 *100 Ф.1 р. (1495п+1520п+1525п+1665п +1495к+1520к+1525к+1665к)Продовження таблиці 1.35. Коєфіцієнт рентабельності позикового капіталуФ.2 р. 220 (225) *2 *100% Ф.1 р. (480п+620п+480к+620к)Ф.2 р. 2350 (2355) *2 *100% Ф.1 р. (1900п-1495п)+(1900к-1495к)6. Коєфіцієнт рентабельності необоротниї активів Ф.2 р. 220 (225) *2 *100% Ф.1 р. (080п+080к)Ф.2 р. 2350 (2355) *2 *100% Ф.1 р. (1095п+1095к)7. Коєфіцієнт рентабельності оборотних активів Ф.2 р. 220 (225) * 2 *100% Ф.1 р. (260п+260к)Ф.2 р. 2350 (2355) *2 *100% Ф.1 р. (1195п-1170п)+(1195п-1170к)

Показники реальних та фінансових інвестицій — це показники бухгалтерської та фінансової форми звітності. Слід враховувати, що ф.1 вміщує показники на початок та кінець звітного року, ф. 2 — це показники в цілому за рік, ф. 3 — надходження та витрати за трьома видами діяльності підприємства в цілому за рік.

Для формування повної картини про ефективність інвестиційної діяльності обовязково здійснюють оцінку доцільності здійснення інвестицій.

Період окупності визначається як період, необхідний для повернення первісних інвестицій шляхом нагромадження чистих реальних грошових потоків, отриманих за проектом. коли припустити, що щорічні прибутки інвестиційного проекту рівні, то період окупності може бути визначений як відношення власне витрат за проектом (після оподаткування) до прибутків від інвестиційного проекту (також після оподаткування).

метод окупності має як мінімум 5 недоліків.

) не враховуються очікувані прибутки за періодом окупності.

) не враховує вартості грошей у часі.

) не розрізнює проекти з різними первинними інвестиціями.

) забезпечуючи вимірювання ступеня ліквідності проекту, він не дозволяє оцінити позицію фірми загалом з погляду ліквідності.

) ігнорується вартість фондів для підтримки інвестицій навіть у період окупності.

Завдяки умові рівності щорічних грошових потоків метод дисконтованого періоду окупності має обмежене використання, хоча й демонструє певні недоліки критерію періоду окупності, насамперед показує залежність максимально прийнятного періоду окупності від життєвого циклу інвестиційного проекту та вартості грошей у часі.

Будь-який інвестиційний проект слід приймати, коли теперішня вартість грошових надходжень перевищує теперішню вартість інвестицій.

При зростанні життєвого циклу проекту максимальний придатний період окупності також збільшується (при фіксованій ставці дисконту).

Середня ставка прибутковості проекту дорівнює відношенню середньої величини річних майбутніх чистих прибутків від інвестицій до половини суми первинних інвестицій.

Якщо ЧТВ > 0, то це означає, що норма прибутковості проекту перевищує необхідну ставку прибутковості інвестицій (ставку дисконту). Якщо ЧТВ = 0, то норма прибутковості проекту точно дорівнює необхідній ставці, якщо ж ЧТВ < 0, то прибутковість проекту очікується меншою за необхідну ставку. Тож за критерієм ЧТВ можуть бути вибрані лише ті проекти, що мають ЧТВ ³ 0.

Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційного проекту здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого (обрій розрахунку) приймається з врахуванням: тривалості створення, експлуатації і (при необхідності) ліквідації обєкта; середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного устаткування; досягнення заданих характеристик прибутку (маси і/чи норми прибутку і т.д.); вимог інвестора.

таким чином, у першому розділі курсової роботи розглянуті основні теоретичні положення щодо розрахунків показників рентабельності та фінансової стійкості підприємства, що дає змогу визначити основи інвестиційної діяльності та її фінансового забезпечення.

Розділ 2. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

.1 Аналіз ліквідності та фінансової стійкості підприємства

Ліквідність підприємства відзначається його здатністю своєчасно та в повному обсязі розраховуватися своїми активами за довгостроковими та поточними зобовязаннями.

Виконання аналізу ліквідності підприємства починається з заповнення табл. 2.1, за даними якої визначається ліквідність балансу.

Таблиця 2.1

Стаття активу2012 рік2013 рік2014 рікСтаття пасиву2012 рік2013 рік2014 рік1.Найбільш ліквідні активи, А11555111123051353891.Найбільш термінові зобов’язання, П153026992651303202.Активи, що швидко реалізуються, А22262872641403156152.Короткострокові пасиви, П278024882331195613.Активи, що повільно реалізуються, А31436801847052803203.Довгострокові пасиви, П35546115766184859554.Активи, що важко реалізуються, А41664928191787819462664.Постійні пасиви, П4150403417149121699498

Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо А1≥П1, А2≥П2, А3≥П3, А4≤П4. Невиконання третьої з поданих нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестача коштів по активам, що повільно реалізуються компенсується їх надлишком по довгостроковим пасивам лише теоретично, оскільки при цьому має місце компенсація за вартісною величиною. Однак у реальній платіжній ситуації менш ліквідні засоби не можуть замінити більш ліквідні. Тому ліквідність балансу більшою або меншою мірою буде відрізнятися від абсолютної.

Наступним етапом аналізу ліквідності є дослідження відповідних фінансових коефіцієнтів (табл. 2.2), яке здійснюється поетапним співставленням окремих груп активів з короткостроковими пасивами на основі даних балансу.

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який визначається співвідношенням всіх поточних активів з поточними зобовязаннями і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Він показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобовязань. Теоретичне значення даного показника — від 1,5 до 2. Виходячи з розрахунків, коєфіциенти перевищують норму, це свідчить про те що, оборотні активи значно перевищують поточні зобовязання. При значно високому коефіцієнті ліквідності виникають сумніви щодо ефективності використання оборотних активів підприємства.

Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності розраховують за більш вузьким колом оборотних активів, коли з їх загальної величини віднімають найменш ліквідну їх частину — запаси. Орієнтовне значення показника — від 0,5 до 1.

Цей коефіцієнт показує, чи спроможне підприємство у разі падіння обсягів реалізації покрити свої зобов’язання перед кредиторами.

Ліквідність коштів вкладених у дебіторську заборгованість залежить від швидкості платіжного документообороту в банках, своєчасності оформлення банківських документів, термінів надання комерційних кредитів окремим покупцям та їх платоспроможності.

Як бачимо, коефіцієнт термінової ліквідності більше 1, значить підприємство має низький фінансовий ризик, а значить потенційні можливості для залучення додаткових фінансових ресурсів.

Таблиця 2.2

алгоритм розрахунку показників ліквідності підприємства

Показник2012 р.201320141. Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл)3,242,10157,572. Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл)2,171,47115,103. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)0,650,344,644. Власні оборотні кошти (ВОК)-67067,00-178984,00-180076,005. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами (Квок)-0,12-0,30-0,416. Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами (Кзвок)-0,35-0,99-1,527. Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (Кманвок)181740,00270056,00191862,008. Коефіцієнт покриття запасів (Кпокр.зап)0,580,60-0,15

Як бачимо, коефіцієнт термінової ліквідності більше 1, значить підприємство має низький фінансовий ризик, а значить потенційні можливості для залучення додаткових фінансових ресурсів.

Найбільш жорстким критерієм ліквідності виступає коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобовязань. Теоретично достатнім вважається, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться в межах 0,2 — 0,35. Його рівень показує, яку частину короткострокових зобов’язань може бути погашено за рахунок наявної готівки. Чим більша його величина, тим вища гарантія погашення боргів. Однак і при невеликому його значенні підприємство може бути завжди платоспроможним, якщо зуміє збалансувати і синхронізувати приплив і відплив коштів за обсягом і термінами. Доповнює загальну картину платоспроможності підприємства наявність чи відсутність у нього прострочених зобов’язань, їхня частота і тривалість.

Показник власних оборотних коштів характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів. Він характеризує свободу маневру і фінансову стійкість підприємства з позиції короткострокової перспективи. За досліджуваний період підприємство не мало власних оборотних коштів.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотним коштами показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Чим вище цей показник, тим вище платоспроможність і кредитоспроможність підприємства. Коефіцієнти забезпеченості власними оборотними коштами мають від’ємне значення за весь досліджуваний період, отже ПАТ «РКТК» абсолютно не платоспроможне і не кредитоспроможне підприємство. Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами визначає, яка частина матеріальних запасів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Його значення рекомендується не нижче 0,5. Коефіцієнт маневреності ВОК характеризує частку власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі абсолютно ліквідних активів — грошових коштів. Його зростання в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Коефіцієнт покриття запасів показує співвідношення величини «нормальних» джерел покриття запасів до величини запасів. До таких джерел відносяться власні оборотні кошти, короткострокові банківські кредити та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Так як значення показника менше за 1, то поточний фінансовий стан підприємства вважається нестійким.

Протягом аналізованого періоду помітно погіршується поточна ліквідність через стрімке зростання кредиторської заборгованості, а це зменшує ліквідність підприємства, збільшує ризик неплатоспроможності. А ось абсолютна ліквідність (здатність негайно погасити борги) збільшується, що є позитивним, коефіцієнт швидкої ліквідності значно повисився у 2014 році.

Збільшення частки важко реалізованих активів погано впливає на ліквідність, але говорить про те, що оновлюються основні фонди.

Короткострокова кредиторська заборгованість покривається в основному за рахунок повільно реалізованих активів. Природно, така ситуація небезпечна для загальної ліквідності торгового підприємства. Незважаючи на те, що за коефіцієнтом загальної ліквідності (хоч він і зменшився у 2013 році), підприємство залишається платоспроможним з кількісної точки зору, ця ліквідність досить ненадійна з точки зору її якості.

Фінансова стійкість підприємства характеризується ступенем його фінансової незалежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів. Інформаційним забезпеченням аналізу фінансової стійкості підприємства є форма № 1 «Баланс».

Виконання аналізу фінансової стійкості підприємства передбачає розрахунок абсолютних та відносних показників. В табл. 2.3 представлено абсолютні показники фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.3

Абсолютні показники фінансової стійкості підприємства у 2012- 2014 роках

Показник2012 р., тис.грн.2013 р., тис.грн.2014 р., тис.грн.1. Постійні пасиви 1504034171491216994982. Активи, що важно реалізуються 1664928191787819462663.Власні обігові кошти -160894-202966-2467684.Довгострокові зобовязання 5546115766181128285.Наявність постійних та довгострокових пасивів для фінансування запасів393717373652-1339406.Короткострокові кредити банків 78024882331195617.Загальна сума основних джерел фінансування запасів471741461885-143798 запаси 1436801847052803209. Надлишок (нестача) власних обігових коштів-304574-387671-52708810.Надлишок (нестача) власних обігових коштів та довгострокових зобовязань13603541530207141917811.Надлишок (нестача) основних джерел фінансування запасів328061277180-294699інвестиційний проект ефективність

Виходячи з розрахунків,

(2.1)

Отже, підприємство має нормальну фінансову стійкість, яка відбиває можливість підприємства своєчасно та в повному обсязі розрахуватися із кредиторами та інвесторами. Однак, підприємству може не вистачити грошових коштів для придбання виробничих запасів.

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважається, що в підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки воно має можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії повинне складати 0,5. ПАТ «РКТК» має коєфіціенти 0,7, 0,7, і 1 відповідно досліджуваних періодів, що є в межах норми.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього коефіцієнта. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансування підприємства, тобто втрату фінансової незалежності. На досліджуваному підприємстві динаміка зростання підвищується, але залишається в межах норми.

Таблиця 2.4

алгоритм розрахунку відносних показників фінансової стійкості підприємства

Показник201220132014Рекомендоване значенняКоефіцієнт автономії0,74210,69391,0000³0,5, збільш.Коефіцієнт фінансової залежності1,34761,44121,0000£2, зменш.Коефіцієнт фінансового ризику0,34760,44120,0000£0,5, крит. — 1Коефіцієнт маневреності власного капіталу-0,0359-0,1004-0,1067>0, збільш.Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень0,24320,24940,0962-Коефіцієнт довгострокового залучення коштів0,20120,21530,09620,4Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел0,79880,78470,90380,6

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення 0,5, критичне значення 1. З розрахунків можна зробити висновки, що до 2014 року підприємство майже не залежне від зовнішніх інвесторів, фінансово стійке.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу знаходиться у обігу, тобто в тій формі, яка діє можливість вільно маневрувати цими коштами, а яка — капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використання власних коштів коефіцієнт недостатньо високий. Але, порівняно з коефіцієнтом маневреності власного капіталу на ПАТ «ЛКТК» (Львівське підприємство-аналог), -0,409, ПАТ «РКТК» має достатній капітал в обігу. Позитивним є незначне зростання даного коефіцієнту в динаміці.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина необоротних активів підприємства профінансована зовнішніми інвесторами. Зменшення цього показника в динаміці свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт довгострокового залучення коштів та коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих вкладень у сумі дають 1 і характеризують структуру довгострокових пасивів підприємства, що складаються з власного капіталу та довгострокових зобовязань. Зменшення коефіцієнту довгострокового залучення коштів в динаміці є позитивною тенденцією і означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все у більшій мірі не залежить від зовнішніх факторів і є фінансово стійким.

.2 Оцінка ділової активності та фінансового результату підприємства

Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, швидкості обороту засобів підприємства. Критеріями ділової активності є рівень ефективності використання ресурсів підприємства, стійкість економічного зростання, ступінь виконання завдання за основними показниками господарської діяльності.

Оцінка ділової активності підприємства може здійснюватися як за якісними критеріями, так і за допомогою кількісних показників.

До якісних показників ділової активності включають: розмір ринку збуту продукції, наявність продукції, що експортується, репутація підприємства, що виражається у відомості клієнтів, що користуються послугами даного підприємства, в стійкості звязків з клієнтами тощо.

Кількісна оцінка та аналіз ділової активності можуть здійснюватися з допомогою абсолютних та відносних показників.

Кількісними абсолютними показниками ділової активності є обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), прибуток, розмір активів, що тісно повязані між собою.

До складу основних кількісних показників ділової активності підприємства відносять показники оборотності, які дозволяють проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує свої ресурси. Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану, оскільки швидкість обороту його коштів, тобто швидкість перетворення їх в грошову форму, безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства.

Коефіцієнти оборотності показують яку кількість оборотів за звітний період здійснює весь капітал підприємства чи його певний елемент.

Періоди оборотності визначають кількість днів, за які весь капітал підприємства чи його певний елемент може перетворитися в грошову форму.

В табл. 2.5 представлено коефіцієнти оборотності фінансових ресурсів підприємства.

Таблиця 2.5

Коефіцієнти оборотності фінансових ресурсів підприємства у 2012 — 2014 роках

ПоказникНапрямок позитивних змін2012 рік2013 рік2014 рікКоефіцієнт оборотності активів> 0, збільшення0,670,660,58Коефіцієнт оборотності основних фондів> 0, збільшення0,880,850,88Коефіцієнт оборотності оборотних активів> 0, збільшення2,862,823,11Коефіцієнт оборотності запасів> 0, збільшення9,458,788,08Коефіцієнт оборотності готової продукції> 0, збільшення76,7559,3469,08Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості> 0, збільшення-3,27-2,79-4,67Коефіцієнт оборотності власного капіталу> 0, збільшення0,930,940,33Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості> 0, зменшення-18,23-10,370

Коефіцієнти оборотності показують яку кількість оборотів за звітний період здійснює весь капітал підприємства чи його певний елемент. Динаміка коефіцієнтів оборотності за звітній період мають позитивне значення, що позитивно впливає на діяльність підприємства (рис 2.1).

Рис. 2.1 Динаміка коефіцієнтів оборотності за звітний період

В табл. 2.6 представлено періоди оборотності фінансових ресурсів підприємства.

Періоди оборотності визначають кількість днів, за які весь капітал підприємства чи його певний елемент може перетворитися в грошову форму.

Основну увагу треба звернути на значення періодів оборотності дебіторської та кредиторської заборгованостей підприємства. Так як більшим є значення періоду оборотності кредиторської заборгованості про можливі труднощі зі своєчасністю розрахунків з постачальниками, бюджетом, персоналом, страховиками тощо.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості зріс у 2013 р. Такі зміни відбулися на фоні зменшення тривалості оборотності кредиторської заборгованості. Така тенденція є позитивною для підприємства, бо дебіторська заборгованість погашається значно швидше і підприємство має змогу скоротити тривалість операційного циклу, а також швидше погашати кредиторську заборгованість, що є важливим для поліпшення його фінансового стану.

Таблиця 2.6

Періоди оборотності фінансових ресурсів підприємства у 2012 — 2014 роках

ПоказникНапрямок позитивних змін2012 рік, дні2013 рік, дні2014 рік, дніПеріод оборотності активів> 0, зменшення538,43547,40615,63Період оборотності основних фондів> 0, зменшення409,64424,25406,84Період оборотності оборотних активів> 0, зменшення125,89127,56115,91Період оборотності запасів> 0, зменшення38,1040,9944,53Період оборотності готової продукції> 0, зменшення4,696,075,21Період оборотності дебіторської заборгованості> 0, зменшення-109,94-129,17-77,08Період оборотності власного капіталу> 0, зменшення385,83384,351106,56Період обороту кредиторської заборгованості> 0, збільшення-19,75-34,710

Показник оборотності запасів протягом досліджуваного періоду зріс, що свідчить про ефективність роботи підприємства щодо запасів у 2013 р. Це відбулось за рахунок коливання у збуті виробленої продукції.

Коефіцієнт оборотності основних засобів в 2013 р. зріс на 0,03 пункти порівняно з 2012 р. Зміни динаміки показника відбулися за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції, а також росту мобільності активів підприємства (зростання частки оборотних активів).

Позитивна тенденція значення узагальнюючого показника тривалості обігу оборотного капіталу свідчить про мобілізацію дій керівництва підприємства на фоні нестачі коштів на поповнення оборотних запасів

Рентабельність демонструє ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства та показує скільки гривень прибутку (валового, операційного, до оподаткування, чистого) приходиться на 1 грн. реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) — активів, власного капіталу тощо.

Інформаційним забезпеченням аналізу рентабельності підприємства є форма № 1 «Баланс» та форма № 2 «Звіт про фінансові результати».

Виконання аналізу рентабельності підприємства передбачає заповнення табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Показники рентабельності підприємства у 2012 — 2014 роках

Показник2012 рік2013 рік2014 рікКоефіцієнт рентабельності продаж16,3615,8212,20Коефіцієнт рентабельності операційної діяльності-8,22-2,34-1,39Коефіцієнт рентабельності капіталу5,62-0,05-0,49Коефіцієнт рентабельності власного капіталу7,85-0,07-0,69Коефіцієнт рентабельності позикового капіталу85,72-0,17-4,97Коефіцієнт рентабельності необоротних активів7,37-0,07-0,61Коефіцієнт рентабельності оборотних активів24,05-0,22-2,46

Що ж до аналізу рентабельності підприємства, то, виходячи з розрахунків, можна зробити висновки про невтішну ситуацію. Зважаючи на зниження коефіцієнта рентабельності від операційної діяльності (8,22%), динаміка коефіцієнта рентабельності від звичайної діяльності також є негативною, оскільки його розрахункове значення у 2012 р. в порівнянні з 2014 р. відповідно зменшилось на 5,67%, таку ж тенденцію бачимо в показнику коефіцієнта рентабельності власного капіталу зменшився на 7,92%.

У цілому ділова активність підприємства за аналізований період зросла. Це сталося внаслідок проведених заходів з реалізації залишків готової продукції та ін. запасів, деякого росту обсягів виробництва за рахунок поліпшення проведення маркетингових досліджень, зменшення вартості основних засобів підприємства за рахунок часткового списання матеріально і морально застарілого обладнання та продажу не використовуваного, а також більш ефективного використання ресурсів підприємства в цілому, як власних, так і залучених.

Однією з найважливіших питань, які в суб’єкта господарювання, є правильний визначення майнового становища підприємства.

Найбільш проста і доступна наступна класифікація майна (активів):

) Необоротні активи (нематеріальні активи, кошти, незавершене будівництво, дохідні вкладення матеріальних цінностей, довгострокові фінансові вкладення, інші необоротні активи)

) Оборотні активи (запаси, податку додану вартість, дебіторська заборгованість (платежі через яку очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати), дебіторська заборгованість (платежі через яку очікують протягом 12 місяців після звітної дати), короткострокові фінансові вкладення, кошти).

структура майна залежить від специфіки діяльності підприємства. Наприклад, промислові підприємства машинобудування, приладобудування, суднобудування, хімічній галузі відзначаються високою рівнем фондоємності, мають у своєму складі майна до70% основних фондів. Підприємства торгівлі, комунального харчування, сервісу мають інше структурне побудова: частку основних фондів доводиться загалом 20 — 30%, відповідно оборотні фонди становлять 70 — 80%. Тому оцінка структури майна має виходити з галузевих і індивідуальних особливостей конкретного підприємства.

У процесі оцінки майнового становища організації вивчаються склад, структура і динаміка її активів. Позаяк активи організації можна розглядати як його інвестиції, то зміни у майновому становищі організації можна певному сенсі обумовлені змінами у інвестиційної політики. Отже, оцінка майнового становища організації може розглядатися як одне із інструментів аналізу її інвестиційної політики.

Аналіз структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства ПАТ «Рубіжанский картонно-тарний комбінат» подана в таблицях А.1- А.7 (ДОДАТКИ)

При аналізі майна підприємства також детально досліджуються причини збільшення залишків оборотних активів і можливості активізації їх руху. Отже, аналіз структури оборотних активів повинен бути націлений не на констатацію процесів, що відбуваються, а на вивчення можливостей підприємства ефективно працювати на умовах самофінансування. До складу майнового комплексу підприємства входять усі види майна, призначеного для реалізації його цілей, для здійснення основної діяльності, для одержання прибутку, а саме: нерухомість, машини, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировина, продукція, майнові зобов’язання, цінні папери, нематеріальні активи.

За результатами аналізу пасиву та активу балансу можна зробити висновки про структуру та динаміку джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства ПАТ «Рубіжанский картонно-тарний комбінат».

Основним джерелом формування фінансових ресурсів є власні кошти доля яких за останні три роки має тенденцію до збільшення. Більш наглядно це зображено на рис. 2.2, на якому видно зростання долі власного капіталу з 69,39% на початок 2013 року до 73,18 % на кінець 2014 року. Це свідчить про те, що підприємство має достатньо власних коштів завдяки яким підприємство здійснює свою діяльність,, що в свою чергу позитивно впливає на його фінансову стійкість.

Рис. 2.2 Зміна питомої ваги власного капіталу

Частка власного капіталу за досліджуваний період зросла на 5,56%, 0,54%,3,92% відповідно у 2012, 2013, 2014 роках, що сприяє зростанню фінансової стійкості підприємства, основною часткою збільшення став нерозподілений прибуток (непокритий збиток), який зріс на 11,89% до власного капіталу, з 2012 до 2014 року, що свідчить про ефективну діяльність підприємства. структура власного капіталу подана на рис.2.3.

Частка статутного капіталу за аналізований період збільшилася (з 2,30% до 3,25%). Резервний капітал, який має тенденцію до зменшення, отже підприємство протягом трьох років мало розходи повязанні з погашенням збитків, виплату дивідендів, покупку облігацій. Додатковий капітал дещо скоротився, але це скорочення можна вважати незначним. Також спостерігається збільшення нерозподіленого прибутку, тобто підприємство має достатньо коштів для інвестування на розвиток виробництва. В структурі позикового капіталу переважають довгострокові зобовязання, що значно зменшилися за останні три роки. Це свідчить про поліпшення підприємством свого виробничого потенціалу, тобто закупівля нового облаштування,або модернізація старого.

Рис.2.3 структура власного капіталу

У структурі кредиторської заборгованості переважає кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги, що в період з 2012 по 2014 роки дещо збільшилася. Це може свідчити про збільшення ділової активності підприємства.

В структурі заборгованості підприємства не спостерігається збільшення заборгованості перед бюджетом та позабюджетними фондами, що дозволить уникнути штрафних санкцій з боку держави.

Частка позикових коштів в сукупних джерелах формування фінансових ресурсів зменшилася на 5,56%, що свідчить про підвищення фінансової незалежності підприємства. У структурі позикового капіталу переважають довгострокові зобов’язання як на початок так і на кінець періоду, які зменшилися на 6,64%. Переважання довгострокових джерел у структурі позикових коштів є позитивним фактом, який характеризує покращення структури балансу і зменшення ризику втрати фінансової стійкості.

Рис 2.4 структура пасивів ПАТ «РКТК»

Найбільша питома вага в структурі сукупних активів припала на необоротні активи (рис.2.5), в цілому величина майна збільшилася на 0,06% що свідчить про незначні, але позитивні зміни балансу, розширення виробничо-господарської діяльності підприємства.

Рис. 2.5 структура активів ПАТ «РКТК»

Частка необоротних активів склала 75,66% і 76,87% на початок і кінець періоду відповідно, що свідчить про те, що підприємство має важку структуру активів, що свідчить про значні накладні втирати та підвищену чутливість до зміни доходу (виручки). Майже всі необоротні активи складаються з основних засобів (більше 99% питомої ваги), зростання довгострокових фінансових вкладень вказує на відволікання коштів з основної виробничої діяльності, а зменшення сприяє втягненню фінансових коштів в основну діяльність підприємства і покращенню його фінансового стану. За досліджуваний період необоротні активи збільшилися на 1,21%, з них нематеріальні активи зменшилися на 0,01%, основні засоби зменшилися на 0,02%, довгострокові фінансові інвестиції не змінилися, дебіторська заборгованість зросла на 0,03%.

Оборотні активи зменшилися на 1,15%, з них поточні фінансові інвестиції були відсутні в досліджуваному періоді, запаси зросли на 5,6%, що є негативним фактором, як і зростання дебіторської заборгованості на 5,6%, що може бути викликано проблемами, повязаними з оплатою продукції (робіт, послуг) підприємства або активним наданням комерційного кредиту покупцям, тобто відволіканням частини поточних активів і іммобілізацією частини оборотних коштів з виробничого процесу

структура з високою часткою заборгованості (75,46%) і низьким рівнем грошових коштів (19,95%) може свідчити про проблеми, повязані з оплатою послуг та продукції підприємства, а також про переважно негрошовий характер розрахунків. Структура оборотних активів подана на рис.2.6.

В складі необоротних активів збільшилась частка довгострокових фінансових інвестицій. Це свідчить про відволікання коштів з основної виробничої діяльності. Для промислового підприємства більш доречним було б вкладання коштів в основні засоби, частка яких за аналізований період зменшилась, та досягнення збільшення балансу за рахунок основної, а не фінансової діяльності.

Рис.2.6 структура оборотних активів

Проводячи аналіз складових оборотних активів робиться висновок, що спостерігається структура з низькою часткою заборгованості та високим рівнем грошових коштів (які знизилися з 2013 року, але все ж таки перевищують дебіторську заборгованість) свідчить про позитивний стан розрахунків підприємства зі споживачами. Зниження дебіторської заборгованості свідчити про покращення ситуації з оплатою продукції підприємства і про вибір оптимальної політики продаж.

Отже, у другому розділі курсової роботи зроблений фінансово- економічний аналіз ПАТ «Рубiжанський картонно-тарний комбінат», який дає можливість говорити про фінансову стійкість підприємства.

Основною проблемою підприємства є зношеність основних засобів, що є основною причиною потреби в кредитних ресурсах.

У цілому ПАТ «РКТК» на основі розрахованих показників володіє достатнім рівнем ліквідності для торгового підприємства. Підтвердженням цьому є наявні власні оборотні засоби, грошові кошти, що володіють абсолютною ліквідністю, мають тенденцію до збільшення.

Розділ 3. Напрями підвищення ефективності інвестиційної діяльності та джерел її фінансування

.1 Використання ефекту фінансового левериджу з метою фінансування інвестиційної діяльності

Підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позичкового капіталу, якщо рентабельність активів перевищує проценти за , називається ефектом фінансового лівериджу (ЕФЛ), або ефектом фінансового важеля. Він характеризує ефект фінансування діяльності та підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок збільшення частки позичкового капіталу.

Застосуємо ЕФЛ до вирішення завдання оптимізації структури фінансових ресурсів як показник, що відображає рівень додаткової генерації прибутку (або збитків) на власний капітал при різній частці використання позичкових засобів.

Принциповий алгоритм розрахунку ефекту фінансового левериджу наводиться Бланком І. А. за наступною формулою:

(3.1)

де ЕФЛ — ефект фінансового левериджа, що полягає в прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %;

КВРа — коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

ВК — середній розмір відсотків за , що сплачуються підприємством за використання позикового капіталу, %;

ПК — середня сума позикового капіталу, що використовується підприємством;

ВК — середня сума власного капіталу підприємства.

Розглядаючи приведену формулу розрахунку ефекту фінансового левериджу, можна виділити в ній три основні складові:

) податковий коректор фінансового левериджу (1 — Спп), який показує в якій мірі виявляється ефект фінансового левериджу в звязку з різним рівнем оподаткування прибутку.

) диференціал фінансового левериджу (КВРа — ВК), який характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром відсотка за .

) коефіцієнт фінансового левериджу (ПК/ВК), який характеризує суму позикового капіталу, що використовується підприємством, з розрахунку на одиницю власного капіталу.

Розрахунок ефекту фінансового левериджу ПАТ «РКТК» наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Розрахунок ефекту фінансового левериджу ПАТ «РКТК» за 2012 — 2014 роки

Показник2012 рік2013 рік2014 рікВаловий прибуток, тис. грн.257387259840180021Середня вартість активів, тис. грн.235286825236822380147Ставка відсотка за , що сплачується підприємством за використання залученого капіталу, %171717Розмір власного капіталу, тис. грн.186704017821391687806Розмір позикового капіталу, тис. грн.6489167861962927769Диференціал фінансового левериджу-6,06-6,70-9,44Податковий коректор 0,790,810,82Продовження таблиці 3.1Плече фінансового важеля0,350,441,73Ефект фінансового левериджу-1,66-2,40-13,42

Величина диференціалу фінансового важеля (КВРА — ПC) є головною умовою формування додатного значення ефекту фінансового левериджу. Дані табл. 3.1 вказують на те, що для досліджуваного підприємства цей показник у 2012-2014 роках має відємне значення.

Річ у тому, що валовий прибуток підприємства у цей рік був незначний, у результаті чого відємним був і ефект фінансового левериджу. Отже, залучені кредити, замість додаткового прибутку, генерували збитки та приріст коефіцієнта фінансового левериджу збільшував темп зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Тому підприємству в тих умовах було недоцільно використовувати позиковий капітал, оскільки чим більшим був коефіцієнт фінансового левериджу, тим більш негативним був і його ефект.

Отже, ПАТ «РКТК» на майбутнє слід вживати заходи зі збільшення коефіцієнта валової рентабельності активів за рахунок збільшення валового прибутку.

Якщо диференціал фінансового левериджу має позитивне значення, то будь-яке збільшення коефіцієнта фінансового левериджу буде вести до зростання його ефекту. Відповідно, чим вище позитивне значення диференціалу фінансового левериджу, тим вище за інших рівних умов буде його ефект.

Однак зростання ефекту фінансового левериджу має певні межі.

Зниження фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки позичкового капіталу, що використовується, веде до підвищення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів збільшувати рівень ставки процента з урахуванням включення в неї премії за додатковий фінансовий ризик.

При певному (високому) коефіцієнті фінансового левериджу його диференціал може бути зведений до нуля (при цьому використання позичкового капіталу не дає приросту рентабельності власного капіталу). В окремих випадках диференціал фінансового левериджу може мати негативну величину, за якої рентабельність власного капіталу знизиться (частка прибутку, що генерується власним капіталом, буде спрямована на обслуговування позичкового капіталу, що використовується за високими ставками процента).

таким чином, збільшення коефіцієнта фінансового левериджу доцільне за умови, що його диференціал більше нуля. Негативне значення диференціала фінансового левериджу веде до зниження рентабельності власного капіталу.

Тож можна зазначити, що на даному підприємстві структура джерел фінансування діяльності є оптимальною.

.2 Формування джерел фінансування інвестиційної діяльності з дотриманням правил фінансування капіталу

Отже, інвестиційна діяльність підприємства здійснюється за рахунок інвестиційних ресурсів.

Інвестиційні ресурси — це активи, які підприємство використовує для забезпечення інвестиційної діяльності (Табл. 3.2).

Можемо виділити такі основні принципи та можливості формування інвестиційних ресурсів для успішної діяльності підприємства як:

) інвестиційна діяльність здійснюється за рахунок ресурсів, сформованих підприємством;

) формування ресурсів для забезпечення інвестиційної діяльності здійснюється шляхом концентрації вільних коштів;

) формування інвестиційних ресурсів відбувається на всіх стадіях життєвого циклу функціонування підприємства, кожна з яких характеризується відповідними темпами та джерелами формування;

) незалежно від періодичності здійснення реального або фінансового інвестування, формування інвестиційних ресурсів є безперервним процесом, що особливо характерно для власних ресурсів;

) процес формування інвестиційних ресурсів повязаний з цілями та напрямками інвестиційної стратегії підприємства;

) ефективне формування інвестиційних ресурсів є умовою фінансової стійкості підприємства;

) можливість формування інвестиційних ресурсів, в першу чергу позикових, визначається структурою капіталу підприємства;

) формування інвестиційних ресурсів — процес визначений і регульований підприємством, який характеризується методами інвестиційного менеджменту та здійснюється на плановій основі.

Табл. 3.2

Групи власників та джерела залучення інвестиційних ресурсів

Групи власників інвестиційних ресурсівДжерела залучення інвестиційних ресурсівРезидентиФізичні особи, підприємства, пенсійні фонди держави тощоМіждержавні фінансово-кредитні установиКомерційні банки з іноземним капіталом у статутному фонді, інститути спільного (міждержавного) інвестування, транснаціональні страхові, лізингові та фінансово-інвестиційні компанії тощоНерезидентиУряди іноземних держав, іноземні фізичні та юридичні особи, іноземні фінансово-кредитні установи

Згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність», до основних джерел фінансового забезпечення інвестицій можна віднести: власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян та юридичних осіб тощо); позикових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб); бюджетних інвестиційних асигнувань; безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян [4, с. 67]

Розглянемо класифікацію інвестиційних ресурсів (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Класифікація інвестиційних ресурсів підприємства

Як видно з рис. 3.1, інвестиційні ресурси підприємства, які можуть бути використані для забезпечення інвестиційного портфелю, класифікуються за основними джерелами фінансування. На під приємстві можуть використовуватися внутрішні та зовнішні джерела фінансування інвестиційних ресурсів (рис. 3.2).

Рис. 3.2 Джерела фінансування інвестиційного портфелю підприємства

Серед внутрішніх джерел фінансування, найважливішим є прибуток підприємства. З метою фінансування інвестиційної діяльності використовується частка прибутку, яка залишилася після сплати податків та інших платежів — чистий прибуток.

Ще однією формою серед внутрішніх джерел інвестування є прискорена амортизація. За допомогою такого методу можна здійснити інтенсивне відтворення капіталу та уникнути необхідності сплачувати позиковий відсоток.

Серед позикових джерел забезпечення інвестиційних ресурсів найбільш поширеними є довгострокові кредити, а серед них — інвестиційні кредити.

Інвестиційний кредит — боргові відносини між підприємством та фінансовими установами, за принципами строковості, поверненості, забезпеченості, платності, цільового використання. До інвестиційного кредиту не можуть належати кредити, спрямовані на фінансування тимчасових потреб підприємств у обігових коштах.

Переваги та недоліки зовнішніх і внутрішніх форм інвестиційного забезпечення розглянуто у табл. 3.3.

Табл. 3.3

Переваги та недоліки форм інвестиційного забезпечення

Форми інвестуванняПеревагиНедолікиВнутрішні- відносно «швидкі» при залученні; — не вимагають сплати будь-якого позикового відсотка; — мінімальний ризик банкрутства і/або неплатоспроможності; — повний контроль за діяльністю підприємства здійснюють його засновники- обмеженість внутрішніх інвестиційних ресурсів і, як наслідок, проблематичність розширення інвестиційної діяльності; — недостатність зовнішнього контролю за ефективністю використання власних інвестиційних ресурсів; — за умови некваліфікованого управління можливими є небажані фінансові наслідки для підприємстваЗовнішні- відсутність необхідності постійних обов’язкових виплат із прибутку (розмір дивіденду може змінюватися від нуля до значних розмірів за умови успішної діяльності)- ймовірність втрати контролю над акціонерним товариством зі сторони його засновників внаслідок зростання розміру акціонерного капіталу; — випуск акцій не може бути постійним джерелом фінансових ресурсів, оскільки зростання акціонерного капіталу веде до підвищення пропозиції цінних паперів даного підприємства і, як наслідок, до зниження їх ціни;

Доцільність здійснення прямих інвестицій інвесторами визначається досягненням основних цілей, які розглянуто на рис.3.3.

Рис. 3.3 Цілі здійснення інвестицій

В умовах загального кризового стану економіки підприємства не володіють коштами у розмірі, достатньому для здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності. Це призводить до необхідності використання зовнішніх джерел фінансування, таких як кредити банку. Отже, на визначальні позиції у фінансовому забезпеченні інноваційної діяльності має виходити банківське кредитування.

є важливим фактором прискорення інноваційних відтворювальних процесів за рахунок скорочення часу, що витрачається на зміну функціональних форм продукту, та через його стимулюючи властивості (необхідність повернення позики спонукає позичальника інтенсифікувати виробничий процес).

Для цілей заміни обладнання ПАТ «РКТК» необхідна сума у розмірі 10000 тис. грн. (враховуючи всі стадії здійснення інвестиційного проекту). Це досить велика сума кредиту, тому підприємство може зіштовхнутися з певними труднощами під час його отримання: складна та довга процедура укладення кредитної угоди, вимагання застави, контролювання з боку банку доцільноcті використання наданих коштів, необхідність сплачувати відсотки за , обмежений термін використання коштів та деякі інші.

Якщо все ж таки підприємству пощастить отримати позику, то результат здійснення проекту буде доволі добрим — з точки зору всіх методів обчислення економічного ефекту (як статистичних, так і динамічних).

Альтернативою кредиту є нетрадиційний метод фінансування інновацій -лізінг. Сутність його полягає в наданні машин та обладнання лізінгодавцем у виняткове користування на певний термін лізінгоотримувачу з подальшою виплатою останнім лізінгових платежів. Причому, лізінгові операції може здійснювати той самий Крім того, сам обєкт лізінгу вже є забезпеченням лізингової операції, а кредитна угода вимагає існування забезпечення у вигляді ТМЦ.

Спираючись на вищевикладене, підприємству пропонуються два альтернативні варіанти. Перший полягає в заміні обладнання на більш сучасне за допомогою банківського кредиту. Другий — в отриманні того ж самого обладнання на умовах лізінгу. Обидва варіанти мають свої переваги.

.3 Напрями оптимізації інвестиційної діяльності підприємства та підвищення ефективності реальних інвестицій

Аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду управління інвестиційним процесом дозволяє зробити висновок про те, що багато аспектів інвестиційної діяльності і оцінки її ефективності досить повно відображені в роборах вітчизняних і зарубіжних учених. Її гносеологічними джерелами є положення економічної теорії, що розглядають взаємозв’язки ресурсних і результативних параметрів економічного розвитку: теорії накопичення, теорії відтворення, теорії економічної динаміки, теорії економічного зростання. Недостатня теоретична опрацьованість цих проблем не дозволяє підприємствам ефективно вирішувати цілий ряд управлінських завдань. [6,ст.87 ]

Сучасна система управління інвестиційною діяльністю в Україні, її функціонування вимагають моделювання як бізнес-процесів, так і бізнес-систем на основі досвіду практичної роботи по управлінню інвестиційною діяльністю, його наукового узагальнення, переходу від методу «проб і помилок» до стрункої методології аналізу і проектування процедур управління інвестиційною діяльністю.

Одним з основних напрямів підвищення ефективності управління інвестиційними процесами на мікрорівні є використання комплексного підходу до інвестування. Комплексне інвестиційне проектування — системно інтегрований процес управління сукупністю інвестиційних проектів, які підпорядковані єдиному стратегічному задуму, орієнтованому на успішну реалізацію інвестиційної програми підприємства. Взаємодія елементних проектів в раціонально складеному комплексному проекті носить синергетичний характер.

В умовах обмежених власних фінансових ресурсів комплексне інвестиційне проектування може розглядатися як один з прийнятних підходів до управління інвестиційною діяльністю на транспортному підприємстві. Застосування даної концепції при реалізації інвестиційної програми підприємства може сприяти оптимізації управлінських рішень в інвестиційній сфері, ефективнішому використанню обмежених інвестиційних ресурсів підприємства, зниженню потреби в ресурсах, що залучаються, позитивній динаміці основних показників фінансово-господарської діяльності.

Для забезпечення підвищення ефективності управління інвестиційною| діяльністю підприємства на наш погляд необхідно сконцентрувати увагу на маркетинговій технології управління інвестиційною діяльністю, активізуючою внутрішні резерви підприємства і сприяючою ефективному залученню зовнішніх.

Мобілізацію внутрішніх ресурсів підприємства доцільно проводити по наступних напрямах:

) реструктуризація підприємства;

) вдосконалення структури акціонерного капіталу;

) амортизаційна політика;

) реалізація інвестиційних кадрових проектів.

Одним з найважливіших внутрішніх ресурсів підприємства, тісно пов’язаних з реалізацією маркетингу, є реструктуризація, під якою нами розуміється оптимізація структури підприємства з метою підвищення ефективності і стійкості фінансово-господарської діяльності і інвестиційної привабливості.

Реструктуризація може полягати як в розділенні підприємства на юридично самостійні господарюючи субєкти,що повзв’язані або не повв’язані між собою, так і в зміні внутрішньої структури підприємства у вигляді організації нових служб, підрозділів або впорядкуванні функцій тих, що діють.

Проведені дослідження на підприємствах показали необхідність в серйозному коректуванні існуючої амортизаційної політики.

По-перше, амортизаційна політика повинна бути пов’язана із загальною стратегією інвестиційної діяльності. Для цього необхідно з’єднати в єдину систему податкові відрахування від прибутку підприємства, прискорену амортизацію, пільги по інвестиційному кредиту і витрати на НІОКР. Тільки в цьому випадку амортизаційні відрахування дійсно стимулюватимуть модернізацію виробництва і сприятимуть підвищенню эфективності інвестиційних вкладень. [5,ст.77 ]

По-друге, необхідно чітко визначити об‘єкти, застосування прискореної амортизації. Доцільно застосовувати прискорену амортизацію тільки на високотехнологічне устаткування.

Підвищення ефективності інвестиційної діяльності на стадії розробки інвестиційного проекту може бути досягнуте за рахунок скорочення терміну проектування; закладення в проект прогресивних форм реалізації проекту; широкого застосування там, де це можливо і доцільно, хороших типових проектів, які вже виправдали себе на практиці, що дозволяє значною мірою понизити витрати на проектування, а також різко зменшити ризики; застосування в проекті самих передових технологій з урахуванням вітчизняних і зарубіжних досягнень; оснащення проектного відділу компанії системами автоматизованого проектування (САПР); підвищення загального технічного рівня проектування і ін.

Проведені дослідження показали, що господарська і інвестиційна діяльність на підприємствах України зараз протікає в умовах дії цілого ряду несприятливих чинників, 80 — 90 % яких мають інформаційну природу. У зв’язку з цим, на думку автора, найбільш ефективним способом управління інвестиційною діяльністю є впровадження заходів по зниженню негативної дії ризиків на діяльність підприємства, через впровадження сучасної системи фінансового планування. Якщо зовнішні ризики (політичні, економічні, правового регулювання і так далі) можуть піддаватися лише прогнозуванню, то боротьба з внутрішніми ризиками може бути дуже успішною за допомогою системи бюджетного планування діяльності підприємства. При цьому недопущення збитку основної діяльності підприємства можна розглядати як джерело додаткових доходів. [4,ст. 64]

На мою думку, внутрішньофірмове планування і саме управління інвестиційною діяльністю, в сучасних умовах через специфіку української дійсності зіткнулося з серйозними труднощами із-за наявного розриву в ієрархії управління, оскільки обґрунтувати різні варіанти господарювання, адекватні відповідним прогнозним сценаріям розвитку, неможливо без планування своєчасних рішень.

В управлінні інвестиційною діяльністю підприємства сьогодні все частіше використовується інвестиційний бюджет, який включає доходи і витрати від інвестиційної діяльності, а також потребі в інвестиційних ресурсах по всіх вибраних напрямах і інвестиційним проектам. При цьому для управління окремим інвестиційним проектом використовується бюджет інвестиційного проекту, який включає як операційний, так і фінансовий бюджет і є детально розробленим фінансовим планом інвестиційного проекту, що охоплює всі сторони його реалізації.

На мій погляд, ще одним з методів підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю, є використання принципів крізного планування при формуванні і реалізації інвестиційних проектів. Це дозволить підвищити ефективність інвестиційної діяльності і забезпечити системний взаємозв’язок інвестиційної програми із стратегічною програмою інвестиційної політики, а так само прозорий контроль за ступенем досягнення цільових інвестиційних завдань.[3,ст.53 ]

Сьогодні ефективність інвестиційної діяльності підприємства в значній мірі залежить від організації управління інвестиційною діяльністю в компанії. Ухвалення рішень про інвестиції є найбільш складним і важливим завданням управління, у зв’язку з чим виникає необхідність інтеграції діяльності всіх учасників процесу управління інвестиційною діяльністю компанії, яку можливо реалізувати тільки через єдину структуру управління інвестиціями в рамках існуючої організаційної структури управління. В умовах швидкоплинної кон’юнктури ринку, коли стоїть завдання нарощування конкурентних переваг, ефективніший, на наш погляд, дивізійний тип структури управління інвестиційною діяльністю, де здійснюється делегування частини управлінських функцій (ціноутворення, Підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю з урахуванням чинника невизначеності залежить від:

) оптимального поєднання централізації і децентралізації управління інвестиційною діяльністю;

) науковості процесу організації аналітичного забезпечення управління інвестиційною діяльністю;

) вироблення нових цілей і завдань по вдосконаленню організації аналітичного забезпечення методичного апарату управління інвестиційною діяльністю;

) безперервне вдосконалення управління інвестиційною діяльністю;

) взаємодія і розумна регламентація;

) постійність аналітичного забезпечення і інформаційної достатності управління інвестиційною діяльністю;

) відповідність ) безперервність підвищення кваліфікації менеджерів по управлінню інвестиційною діяльністю.

Впровадження в практику господарської діяльності підприємств України пропонованих рекомендацій дозволять підвищити їх конкурентноздатність і зайняти гідне місце в світовій економічній системі.

Висновки

Розглянувши теоретичні основи інвестування, ми дійшли висновку, що розмежування понять інвестиційні товари й інвестиційні ресурси за критерієм здатності їхньої участі в утворенні та відтворенні капіталу є обовязковим оскільки введення терміну «інвестиційні ресурси» дозволяє докладніше представити етапи інвестування — відповідно, і функції інвестицій.

Узагальнивши дані про інвестиційний проект та його цикли, ми побачили, що інвестиційний проект є складною розробкою, в якій представлені максимальна кількість відомостей про джерело вкладення коштів, враховуючи всі зовнішні та внутрішні фактори впливу, величину очікуваного доходу та терміни реалізації проекту. Тому ми рекомендуємо ввести у штатний розклад підприємства посаду аналітика (спеціаліста по інвестиційному менеджменту) для роботи, як з оцінкою інвестиційних проектів, так і для контролю за фінансовими показниками даного підприємства.

Розглянувши різні методи оцінки інвестиційних проектів, можемо сказати, що один обраний метод не може бути використаний для оцінки всіх проектів, оскільки характеризуватиме лише один показник проекту, що є недоцільним. Деякі методи мають недоліки на математичній основі, тому для оцінки проектів необхідно застосовувати кілька методів, що дасть можливість реальніше оцінити доцільність інвестування того чи іншого

Проаналізувавши фінансові дані ПАТ «РКТК» ми дійшли висновку, що підприємство ще у 2012 році було досить у кризовому стані, але вже на кінець 2014 року показники підприємства суттєво покращились, що говорить про стабілізацію позиції підприємства. Проаналізувавши динаміку матеріально-технічної бази підприємства, можна побачити, що її обсяги стрімко зростають, що характеризує розширення підприємства. Ми рекомендуємо залучити надійного інвестора для розробки і реалізації більш масштабних і прибуткових проектів.

Аналіз структури фінансування інвестиційних проектів показав, що збільшення частки позикового капіталу та зростання його вартості негативно впливають на рентабельність інвестиційної діяльності. Однак через недоступність інших джерел фінансування (ринок цінних паперів, венчурні фонди тощо) та обмеженість пропозицій щодо співфінансування підприємство і надалі буде використовувати позиковий капітал. На основі аналізу ефекту фінансового левериджу нами було зясовано, що для підприємства безпечним є фінансування за рахунок позикових коштів (до 90%) за умови, що вартість позикового капіталу не перевищить 20%.

Розглянувши основні проблеми у прийнятті інвестиційних рішень, ми бачимо, немає єдиної системи оцінки інвестиційних проектів. Також ми побачили, що проект оцінений різними методами, показує різні результати. Тобто оцінка проекту лише розрахунками є неприпустимою. Враховуючи спеціалізацію нашого підприємства, необхідно провести дослідження території, де буде проводитись будівництво, реконструкція чи ремонт. Оскільки ділянка під забудову нового будинку у центрі міста дає змогу отримати більший прибуток з введеної в експлуатацію споруди, ніж забудова на більш віддаленій від центру ділянці.

Отож, перед прийняттям того чи іншого інвестиційного проекту важливо оцінити його якомога ретельніше, визначити мінімальний прибуток з нього при умові настання ризикової ситуації та при необхідності залучити співінвестора для гарантування належної реалізації проекту.

список використаних джерел

1.Бакаєв Л.О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями: Навч.посібник.Бакаєв Л.О.-К.:КНЕУ,2000

.Верба В.А. Проектний аналіз: підручник/ В.А. Верба, О.А. Загородніх. — К. КНЕУ, 2000. — 322 с.

.Денисенко М.П.Основи інвестиційної діяльності. — К: Алерта, 2003. — 338с.

.Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. — 3-тє вид., випр. і доп. Рекомендовано МОН / Савицька Г.В. — К., 2009. — 668 с.

.Інвестознавство: Підручник / За наук. ред. В.Г. Федоренка. — К.: МАУП, 2000.

.Інвестування: Теорія і практика: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. Рекомендовано МОН / Борщ Л.М., Герасимова С.В. — К., 2009. — 685 с.

.Iнвестицiї та капiтал. / Р. Грачова. — К.: Преса України, 2002. — 130 с.

.Колтинюк Б.А. Інвестиційні проекти: підручник для вузів. — 2 вид., перепрац., і доп. — Спб.: Видавництво Михайлова В.А., 2002. — 622 с.

.Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч.посібник для студентів вищих навч. закладів. — 3-є вид., перероб. і доп. — К.: ЦУЛ, 2004. — 376 с.

.Митяй О.В. Проектний аналіз: навч. посіб./ О.В. Митяй. — К.: Знання, 2011. — 311 с.

.Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність в Україні. Навчальний посібник. — К.: Кондор, 2005. — 406 с.

.Основи інвестиційно-інноваційної діяльності: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: Алерта, 2004.- 431 c.

.Пересада А.А. Інвестування: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2004. — 250 с.

.Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. К.: Видавництво «Лібра» ТОВ, 1998 — 392 с.

.Пересада О.О., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування: Навч.посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 271 с.

.Пікус Р.В. Управління інвестиційними ризиками // Фінанси України. — 2001. — №11. — с. 105 — 109.

.Проектний Менеджмент: Навч. посібник /Гриньов А.В., Дмитрів І.А., Бікулова Д.І. та ін. — Х.:ХНАДУ, 2006. — 244 с.

.Про інвестиційну діяльність: закон.Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України [Інструкція]: Постанова Правління Національного банку України N 388 від 21.11.97 р [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

.Про затвердження Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України: Постанова Правління НБУ від 17.02.2009 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

.Про затвердження Інструкції про порядок складання річного фінансового звіту в банках України: Постанова Правління НБУ N 598 від 07.12.2004 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

.Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України: Постанова Правління НБУ від 07.12.2004 N 598 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

.Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України: Постанова Правління НБУ від 27.12.2007 N 480[Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

.старик Д.Э. Как рассчитать эффективность инвестиции. — М.: Финстатинформ, 1996.

.Стефанович Є.А. Інвестиційна діяльність як економічне явище/ Є. Стефанович// Економіка і держава. — 2010. — №11. — С. 60 — 64.

.Тарасюк Г.М. Управління проектами: Навч. посібник для студентів ВНЗ. — 2-ге вид. — К.: Каравела, 2006. — 320 с.

.Туріянська М.М. Інвестиційні джерела. — Донецьк: Юго-Восток, 2004. -317 с.

.Українська асоціація інвестиційного бізнесу [електронний ресурс]. — Режим доступу: www.uaib.com.ua.

.Український тлумачний словник [електронний ресурс]. — Режим доступу: #»justify»>.Федорченко В.Г. та ін. Страховий та інвестиційний Менеджмент — К.: МАУП,2002. — 341 c.

.Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Білий М.М., Мозіль О.І. Аналіз і розробка інвестиційних проектів: Навчальний посібник. -Київ: Центр навчальної літератури, 2007. -160 с.

.Шевцова А.Я.Інвестиційне забезпечення діяльності підприємств: Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.06.01 / Я.А. Шевцова; Східноукр. нац. ун-т ім. В.Даля. — Луганськ, 2003. — 18 с.: рис. — укp.

.Шкура И.С. особенности формирования финансового механизма инвестиционных процессов // Академічний огляд. — 2003. — №2. — с. 35-39.

.Щукін Б.М. Інвестування. — К.: МАУП, 2004. — 216 с.

.Щукін Б.М. Аналіз інвестиційних проектів: Конспект лекцій. — К.: МАУП, 2002. — 128 с.

Учебная работа. Інвестиційна діяльність ПАТ &#039;Рубіжанский картонно-тарний комбінат&#039